| – Горькая ей выпала доля, родимая, – отвечал он. – У нее две девочки, глупенькие как есть, и говорят плохо, да муж недобрый: с утра до ночи пьян и бьет их всех без жалости. Иной раз так девчонок напугает, что они в лес убегут, да там и пропадают целые сутки. Как еще Господь их от беды спасает! А она, горемычная, побиралась, пока сил хватало, а теперь руки и ноги отнялись. Маргарита Михайловна велела ему ехать за ее каретой. Добравшись до Бородина, где оставила больную у себя, она навела справки и убедилась в истинности слышанного рассказа. Тогда она выписала исправника, объявила ему, что желает приютить несчастную женщину и ее детей, приписанных к казенному селу, и просила доставить ей девочек. Исправник привез их на другой же день. Одна из них, дряхлая уже старуха, живет до сих пор в обители. Призрение бедного семейства положило начало Спасо-Бородинской общине: за расслабленною требовался уход, и к ней была приставлена молодая крестьянка из соседнего села. Но умножившимся жителям Бородинского поля стало тесно в маленькой усадьбе, и Маргарита Михайловна воспользовалась летним временем, чтобы выстроить еще дом, разделенный на две части. В одной из них были комнаты, назначенные для посетителей, туда же переселилась и мадам Бувье, а уголок, который она занимала в сторожке, превратился в столовую. Другая половина нового дома была назначена для богадельни. Число ее жильцов быстро умножилось. Кроме того, многие, желавшие удаляться от мира, просили у Тучковой позволения поставить домики на ее земле. Отказа не было никому, и около Спасо-Бородинского храма селились одинаково бедные и богатые, женщины, принадлежавшие к образованному классу общества, и неграмотные крестьянки. Но расширение колонии потребовало новых условий для жизни. Закипела везде работа: появились огороды, был вырыт колодезь, пробежали по лугу тропинки. Все лето стучал топор и скрипела пила, осенью новые строения обсаживались сиренью и кленами, а на Егорьев день пастух стал выгонять в поле небольшое стадо, и ожила пустыня. |
| В 1833 году считалось уже до сорока человек в Бородине, и Тучкова обратилась к императору Николаю с просьбой утвердить Спасо-Бородинскую общину. Ее желание было немедленно исполнено. Тогда она дала крестьянам своего тульского поместья права вольных хлебопашцев, с тем, чтоб они ей платили ежегодно две тысячи ассигнациями. Половину ярославского своего имения она продала за двадцать тысяч и проценты с этого капитала, точно также аренду с крестьян и генеральскую пенсию, которую получала после смерти мужа, она употребила на устройство своей общины. Но в Бородине было более бедных, нежели богатых, и средства начинали скудеть. Маргарита Михайловна не позволяла себе удобств, которыми не пользовались все сестры, и, несмотря на роскошь, к которой была приучена с детства, садилась за общую трапезу, где приходилось часто пробавляться исключительно овощами с собственных огородов. Хлеб был покупной, а рыбу из-за ее дороговизны и отдаленности от известных мест ловли доставляли с трудом. Но лишения переносились бодро. Нравственное влияние настоятельницы на сестер начинало уже сказываться, и посетителей поражал дух любви и мира, который господствовал в общине. Все связывало между собой ее членов: общее призвание, общие труды и молитвы, общая привязанность к матушке. К тому же матушка поддерживала бодрость духа в своих «птенцах», как она их называла, и если кого-нибудь из них смущал недостаток средств, она говорила: – Господь не оставит, да и нам ли жаловаться? Трапеза не затейлива, а зато каков хор! Глава XIV Однако стал распространяться далеко слух об отшельницах, и прибавлялось постоянно число посетителей Спасского общежития. Кого не манил его храм? Предания о Бородинском поле были еще так свежи, что вряд ли нашлось бы в России семейство, где они не пробуждали бы воспоминаний славы или горькой утраты. Многие предложили новорожденной общине свое посильное пособие. Их имена поминаются до сих пор за каждой обедней Спасо-Бородинской церкви, и благодаря их щедрости община могла содержаться безбедно. |
| Всякий, ненавидящий брата своего, есть человекоубийца; а вы знаете, что никакой человекоубийца не имеет жизни вечной, в нем пребывающей. 1 Ин. 3,15 Под угрозой захвата оказался храм Украинской Православной Церкви в селе Четвертня Волынской области 05.05.2019 Попытка захвата Спасо-Преображенского храма села Четвертня Маневичского района Волынской области Украины совершена сторонниками раскольнической « Православной церкви Украины » в ночь на 1 мая 2019 года, сообщает Volyn.church.ua. По данным пресс-службы Волынской епархии , ночью возле храма были замечены двое мужчин, которые намеревались сбить замки с двери богослужебного здания. Когда прихожане их остановили, раскольники повели себя агрессивно, случилась потасовка. Верующие Украинской Православной Церкви вызвали на место инцидента правоохранителей, которые составили протокол о происшествии. На следующий день в ряде ангажированных СМИ появились ложные сообщения о якобы нападении верующих Украинской Православной Церкви на сторонников ПЦУ. При этом утверждалось, что «наиболее свирепствовал» уроженец Четвертни, священник Украинской Православной Церкви из другого района Волыни. «Отец Богдан приехал вместе со мной на место происшествия, но то, что он якобы кого-то бил, это откровенная чушь», — прокомментировал обвинения настоятель Спасо-Преображенского храма протоиерей Серафим Симонович. Священник также сообщил, что в эти выходные община канонической Церкви ожидает от сторонников ПЦУ новых провокационных действий. 29 апреля 2019 года община Украинской Православной Церкви Спасо-Преображенского храма с. Четвертня Маневичского района Волынской области провела приходское собрание, на котором большинством голосов засвидетельствовала решение сохранить действующую церковную юрисдикцию и не переходить в ПЦУ. Днем позже сторонники раскольнической «Православной церкви Украины» провели собрание территориальной общины в местном клубе и впоследствии заявили, что за переход к ПЦУ проголосовали 257 жителей села, что, по их мнению, отвечает требованиям закона о подчинении религиозных общин, где сторонников перехода должно быть две трети. Официальный сайт Московского Патриархата / Древо-инфо.Ru Редакция текста от: 06.05.2019 06:44:51 |
| Слово Святішого Патріарха Кирила на установчих зборах Опікунської ради Спасо-Преображенського Соловецького монастиря 26 листопада 2010 р. 21:30 26 листопада 2010 року в Храмі Христа Спасителя відбулися установчі збори Опікунської ради Спасо-Преображенського Соловецького монастиря . Зі вступним словом до присутніх звернувся Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил. Соловки — велика духовна святиня нашого народу, що має особливе значення для Руської Церкви, для Росії, для всього Руського світу і взагалі для європейської цивілізації. Значення Соловків визнано і на міжнародному рівні — згідно з оцінкою ЮНЕСКО, «Соловецький комплекс — це чудовий пам " ятник, який являє собою апогей руської православної стійкості й мужності; видатний зразок монастирського поселення в суворих умовах Північної Європи, що є прекрасним прикладом віри, цілеспрямованості й мужності релігійних громад пізнього Середньовіччя». Соловецькі острови — наша руська Голгофа, всеросійське братське кладовище, місце страждання, спокою і вічного поминання православних. Стояння у вірі подвижників благочестя ХХ століття навічно залишило нам і нашим нащадкам приклади подвигів мучеництва й сповідання. Земля Соловецького архіпелагу обагрена безневинною кров " ю людей багатьох національностей, а також і багатьох віросповідань, яких ми пам " ятаємо, за яких ми молимося, імена яких ми зберігаємо так само, як імена руських православних людей. Соловецький архіпелаг — це загальнонаціональне надбання Росії, унікальне свідчення творчої сили нашого народу, видатна пам " ятка традиційної монастирської культури. Це цілісний історико-культурний і природний комплекс, внесений до списку особливо цінних об " єктів спадщини народів Росії. Таке значення Соловецької святині визначає всю міру нашої з вами відповідальності перед Церквою, перед нашим народом, перед історією. Робота, що стоїть перед нами, є масштабною, складною і відповідальною. До неї вже залучено багато учасників — представників Церкви, держави, громадянського суспільства, професійних кіл. У такій ситуації для спільного успішного й осмисленого руху потрібна повна ясність цілей, глибоке ідейне і змістовне опрацювання концептуальних основ збереження та відновлення спадщини Соловецького архіпелагу, що йде від Руської Православної Церкви. |
| Протодиакон Андрей Кураев: Храм в Кижах используют для пропаганды враждебной православию культуры В 2003 году Указом Патриарха Московского и Всея Руси при Спасо-Преображенском храме на острове Кижи было образовано Патриаршее Подворье, там проходят богослужения. Поэтому, тем более необходимо быть аккуратными при такого рода «утилизации» христианской святыни. 17 октября, 2013 В 2003 году Указом Патриарха Московского и Всея Руси при Спасо-Преображенском храме на острове Кижи было образовано Патриаршее Подворье, там проходят богослужения. Поэтому, тем более необходимо быть аккуратными при такого рода «утилизации» христианской святыни. 22 октября на территории государственного музея-заповедника «Кижи» пройдет этап эстафеты Олимпийского огня. Музей планирует передать в качестве талисманов для российской сборной три детали Преображенского храма. «Лемех — символ защиты и высоты, поскольку он защищает храм и соприкасается с небом. Кованый гвоздь, которым крепился лемех,— символ силы. Розетка-колесо — символ солнца, энергии и вечного движения; именно от Солнца загорается Олимпийский огонь. Эти талисманы — не только древние обереги; их символика соответствует олимпийскому девизу: «Быстрее, выше, сильнее», — заявили в музее. Комментирует протодиакон Андрей Кураев: — Я думаю, что руководство этого музея должно определиться, не превратить ли этот храм в музей «пастафарианской церкви», потому что это будет больше соответствовать их убеждениям. Это очень странные люди, которые взялись управлять имуществом, к созданию которого они никак не причастны, к символике – также. Взять на себя управление православной культурой, и использовать ее для пропаганды культуры, мягко говоря, альтернативной, а, точнее, враждебной православию – очень «креативный» подход. Музей является федеральным государственным учреждением культуры, поэтому я предложил бы министру Владимиру Мединскому озаботиться вопросом о служебном соответствии руководства. В 2003 году Указом Патриарха Московского и Всея Руси при Спасо-Преображенском храме на острове Кижи было образовано Патриаршее Подворье, там проходят богослужения. Поэтому, тем более необходимо быть аккуратными при такого рода «утилизации» христианской святыни. |
| Файл : Спасо-Преображенский храм (Бoяpkuho)4.jpg Материал из Азбука паломники Спасо-Преображенский храм (Бояркино) История файла Нажмите на дату/время, чтобы увидеть версию файла от того времени. Дата/время Миниатюра Размеры Участник Примечание текущий 1024 × 684 (253 Кб) Вы не можете перезаписать этот файл. Использование файла Следующая страница использует этот файл: Метаданные Файл содержит дополнительные данные, обычно добавляемые цифровыми камерами или сканерами. Если файл после создания редактировался, то некоторые параметры могут не соответствовать текущему изображению. Производитель камеры Panasonic Модель камеры DMC-LZ5 Время экспозиции 1/250 с (0,004) Число диафрагмы f/5,6 Светочувствительность ISO 80 Оригинальные дата и время 12:36, 2 января 2008 Фокусное расстояние 6,1 мм Ориентация кадра Нормальная Горизонтальное разрешение 72 точек на дюйм Вертикальное разрешение 72 точек на дюйм Программное обеспечение Ver.1.0 Дата и время изменения файла 12:36, 2 января 2008 Порядок размещения компонент Y и C CO-sited Программа экспозиции Программный режим (нормальный) Версия Exif 2.2 Дата и время оцифровки 12:36, 2 января 2008 Конфигурация цветовых компонентов Глубина цвета после сжатия 4 Компенсация экспозиции Минимальное число диафрагмы 3 APEX (f/2,83) Режим замера экспозиции Матричный Источник света Неизвестно Статус вспышки Вспышка не срабатывала, подавление заполняющей вспышки Поддерживаемая версия FlashPix 1 Цветовое пространство sRGB Тип сенсора Однокристальный матричный цветной сенсор Источник файла Цифровой фотоаппарат Тип сцены Изображение сфотографировано напрямую Дополнительная обработка Не производилась Режим выбора экспозиции Автоматическая экспозиция Баланс белого Автоматический баланс белого Коэффициент цифрового увеличения (цифровой зум) Эквивалентное фокусное расстояние (для 35 мм плёнки) 38 мм Тип сцены при съёмке Стандартный Повышение яркости Нет Контрастность Нормальная Насыщенность Небольшая насыщенность Резкость Мягкое повышение Навигация Персональные инструменты Пространства имён русский Просмотры Портал Навигация Инструменты |
| Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії у Спасо-Преображенському кафедральному соборі м. Донецька 7 травня 2011 р. 19:33 7 травня 2011 року, у суботу 2-ї седмиці після Великодня, Предстоятель Руської Церкви очолив служіння Божественної літургії у Спасо-Преображенському соборі м. Донецька. Після закінчення богослужіння Святіший Патріарх Кирил звернувся до присутніх із Первосвятительським словом. Ваше Блаженство, Блаженніший владико митрополите Володимире! Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Іларіоне! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри! Христос Воскрес! Дякую Вам, дорогий Блаженніший владико, за слова, які Ви щойно сказали. Дійсно, молитва нас об " єднує, і віра у Воскреслого, як фундамент, підтримує наше життя. Ось і сьогоднішнє євангельське читання допомагає нам багато чого зрозуміти: чому одна людина досягає Христа, а інша — ні, чому одна знаходить віру, а інша не знаходить. Здавалося б, таке просте оповідання: Господь п " ятьма хлібами нагодував п " ять тисяч. І сьогоднішнє євангельське читання, з 6-го розділу Євангелія від Іоанна, починається саме з того, що сталося після насичення людей. Люди кинулися до Христа, щоб проголосити Його царем, і Він від них пішов на гору, як пише євангеліст Іоанн (див. Ін. 6:11-15). Він не захотів стати царем і не захотів, щоб люди йшли до Нього лише для того, щоб Він, знайшовши владу, допоміг їм, ніби віддячив їм за цю владу. Господь залишається на горі, і народ втрачає Його з виду. Учні спрямовуються до Спасителя, знаючи, що він живе постійно в місті Капернаумі. Вони пливуть на човні, як розповідає апостол і євангеліст Іоанн Богослов, 25 чи 30 стадій — це п " ять чи шість кілометрів — на веслах, на вутлому човнику, вночі. І раптом починається сильний вітер. П " ять-шість кілометрів навіть в хорошу погоду на поганому човні пропливти важко, а вночі, коли вітер, коли темно... Але вони веслують щодуху, щоб приплисти до Капернаума. І що ж відбувається? Господь до них приходить по водах, і тієї ж миті човен чудесним чином пристає до берега (див. Ін. 6:16-21). |
| Слово Кирила в Спасо-Преображенському Новоспаського монастиря 29 вересня 2013 р. 18:17 29 вересня 2013 року, в 14-у П " Воздвиження, Московський Кирил Новоспаський монастир м. Москви, який цього дня став центром церковно-громадських урочистостей, присвячених Дому Романових. У Спасо-Преображенському Предстоятель Церкви звершив Божественну звернувся до з Первосвятительським словом. Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний владико Саво! брати, сестри, представники влади! Я би вас сердечно з цим днем сказати, що ми в особливий час, в особливому 400 тому був обраний на царство Михайло Федорович Романов — страшних Смутних припинення коли наша пройшла через таку смугу яка могла завершитися повним знищенням нашого народу, втратою його його кажучи, часи могли ввести в небуття руський народ. Протягом таких було всього часи було татарське Тому що татари, живучи поза вимагали податей непротивлення. ж часи супроводжувалися нашестям на Русь тих, кому, можливо, були багатства але не в першу чергу, — була душа нашого народу, була наша сила духовна; були сили, щоб цього домогтися. Ми що супротивника багато в чому сприяла зрада яка, вступивши в брань заради досягнення — вузьких, особистих, кланових, — готова була зректися зрадити Але ми також, що з Божою цього не сталося. Саме Божою, тому що з точки зору об " не мала шансу вижити. роз " один одному не закон перестав владу бере той, хто розпочалися на дорогах, в селах, банди вривалися, грабували будинки, спалювали села й тим самим дорогу тим, хто на руський трон. Ми що врятуватися практично не було. Але цей шанс знайшовся, джерелом перемоги була не не таланти, не сила, не — джерелом нашого була наша, а разом з — наша стала великою силою, яка народ на на а на дивовижне — на государя. Не силою, не мечем, а вибором був на царство Михайло Федорович Романов, син це було особливим — не а й духовним. Це стало можливим тому, що народ не зрадив свою а разом з нею не зрадив свою велику свою духовну культуру, свою З попелу в прямому в переносному цього слова наша. |
| Патріарше слово у свято Собору Соловецьких святих у Спасо-Преображенському соборі Соловецького монастиря 22 серпня 2010 р. 21:40 22 серпня 2010 року, у свято Собору Соловецьких святих, після закінчення Божественної літургії у Спасо-Преображенському соборі Соловецького монастиря Святіший Патріарх Кирил звернувся до присутніх із Першосвятительським словом. Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, брати і сестри! Ваше Високопреподобіє, отче Порфирію! Цим урочистим богослужінням завершується моє перебування на святій Соловецькій землі. Я мав можливість відвідати Анзерський скит, скит на Великому Заяцькому острові, Макаріїву пустинь, мав можливість відвідати і Переговорний камінь — місце особливого героїчного і патріотичного подвигу соловецького ігумена, і, звичайно, радію можливості помолитися тут, у гробниць святих преподобних подвижників, і разом зі своїми побратимами звершити Божественну літургію. Чудово, що тут, у святій обителі, вперше в історії відбулися архієрейські хіротонії. В єпископи було рукопокладено двох гідних кліриків Руської Православної Церкви: архімандрита Пантелеїмона (Шатова) піднесено в єпископа Орєхово-Зуєвського, архімандрита Веніаміна (Лихоманова) - в єпископа Рибінського, вікарія Ярославської єпархії. Крім того, вчора я головував на засіданні спеціальної комісії що має державний статус, яка покликана розробити детальну програму відновлення Соловецького монастиря і всього Соловецького архіпелагу. На це засідання прибули важливі політичні діячі: співробітники Адміністрації Президента, міністри, заступники міністрів; представники нашої бізнес-спільноти та інтелігенції. Відбулася дуже тривала розмова, яка була, на мій погляд, дуже і дуже корисною. На жаль, засідання завадило мені служити вчора всенічне бдіння, але ми були поруч, чули, як ви молилися, і це зміцнювало нас у пошуку правильних відповідей на дуже складні питання. Ми прийняли досить докладну програму дій щодо відновлення монастиря, скитів, щодо радикальної зміни життя селища Соловецьке. Неможливо відновлювати тільки монастир, щоб поруч люди жили так, як вони сьогодні живуть. Не може на тлі величного руського монастиря залишатися образ людської убогості. Тому ми домовилися про комплексне відновлення всього Соловецького монастиря, про особливі заходи для захисту навколишнього середовища, щоб природа не постраждала від прибуття багатьох і багатьох туристів і паломників, щоб мирно і спокійно протікало життя населення у взаємодії з монастирем та музеєм, щоб культурна робота, що здійснюється музеєм, і духовна, молитовна діяльність монастиря також ставали одним спільним діянням на славу Божу і на славу нашої Вітчизни. |
| За Літургією молилися настоятелька монастиря ігуменя Серафима (Ісаєва) і насельниці Спасо-Бородинської обителі, а також настоятельки жіночих монастирів Московської єпархії. На богослужінні були присутні заступник голови Уряду Московської області А.П. Насонов, міністр культури Московської області А.Н. Губанков, голова Можайського муніципального району Д.М. Бєланович, голова міста Можайська І.В. Сунгуров, директор Державного Бородинського військово-історичного музею-заповідника М.Р. Черепашенцев. Співав хор духовенства Московської обласної єпархії під керівництвом священика Сергія Голєва. За Літургією були піднесені молитви за упокоєння душі «благочестивого государя імператора Олександра I і всіх вождів і воїнів наших, що в годину нашестя чужинців душу свою на Бородинському полі брані та в інших битвах за ближніх своїх і за Вітчизну нашу поклали». Єпископ Зарайський Костянтин оголосив Послання Святішого Патріарха Кирила до 200-річчя Вітчизняної війни 1812 року. Після закінчення богослужіння Його Святість привітав митрополит Ювеналій. Як зазначив Патріарший намісник Московської єпархії, історія Спасо-Бородинського монастиря нерозривно пов " язана з подіями Вітчизняної війни 1812 року: «Генерал Олександр Тучков перед битвою передав своїй дружині образ Нерукотворного Спаса. Після його загибелі, прийнявши чернецтво, перша настоятелька цього монастиря створила тут храм на честь Спаса Нерукотворного, і цей образ завжди знаходився в серці цього храму». У дар Предстоятелю Руської Церкви митрополит Ювеналій підніс ікону Нерукотворного Спаса, написану черницями Бородинської обителі. Святіший Патріарх Кирил звернувся до присутніх із коротким словом: «Радію душею і серцем, звершуючи Божественну літургію в цій історичній обителі в день 200-річчя Бородинської битви. Ми зараз пройдемо до батареї Раєвського і там пом " янемо всіх тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну, і тих, хто залишився живим, але подвигом свого життя врятував країну нашу від нашестя двадесяти язиків, від страшної агресії, яка загрожувала самим основам буття нашого народу. |
|
|
4.jpg){kind=link}