| Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день Радониці в Архангельському соборі Московського Кремля 3 травня 2011 р. 17:26 3 травня 2011 року, у вівторок 2 - ї седмиці після Пасхи — день Радониці , Святіший Патріарх Кирил звершив Божественну літургію в Архангельському соборі Московського Кремля . Після читання Євангелія Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із проповіддю. В ім " я Отця, і Сина, і Святого Духа. Сьогодні день Пасхального поминання покійних — Радониця. Цей день встановлено спеціально для того, щоб кожна віруюча православна людина могла порадіти про Христа Воскреслого разом зі своїми покійними близькими й рідними: батьками, братами, сестрами, чоловіками, дружинами, друзями — з усіма тими, хто був близький нам у нашому земному житті. Цю радість про Воскреслого Спасителя ми поділяємо з померлими у цілковитій певності, що душі їх живі. Усі ми складаємо єдину Церкву: вони на небі — Церкву торжествуючу, ми тут, на землі, — Церкву войовничу. Не в тому сенсі, що Церква людськими засобами з кимось бореться, а в тому, що вона присвячує себе боротьбі з гріхом. І поки існує світ, буде Церква Христова боротися, буде Церква Христова служити Тому, Хто прийшов у світ не для того, щоб засудити світ, але щоб через Нього світ спасся , як ми щойно чули з Євангелія від Іоанна (див. Ін. 3, 17). Ми згадуємо покійних молитовно — насамперед для того, щоб їхні гріхи були прощені, щоб, ставши перед судом Божим, вони отримали виправдання. Церкві дано таку силу й таку владу — молитися, змінюючи загробну долю своїх членів, віруючих людей. Господь дав цю силу нам, що живуть на землі, — не по наших заслугах, не тому, що ми до Нього так близькі, але тільки тому, що Син Божий постраждав і воскрес, спокутувавши тим самим людську провину за первородний гріх і взявши на себе провину за гріхи всіх людей. Це Він звільнив нас від гріха; а якщо хтось з нас, помираючи, несе в собі гріх, то силою Святого Духа цей гріх і там може бути прощений через молитви Церкви. Коли ми замислюємося про загробне життя людей, ми завжди думаємо про суд. Дійсно, що ж означає Божий суд? Ми думаємо про це, користуючись своїми власними категоріями мислення. Ми думаємо про це в межах нашого людського досвіду, і нам здається, що Божий суд, як і земний, — це рішення судді: чи піде людина праворуч чи ліворуч, чи успадкує вона життя вічне чи вічну погибель (див. Мф. 25, 33-46). |
| 27 січня нинішнього року, волею Святого Духа, Собор обрав Патріархом Московським і всієї Русі Високопреосвященнішого Кирила, митрополита Смоленського і Калінінградського. Ми просимо всіх церковних чад старанно молитися про те, щоб Пастиреначальник Господь Ісус Христос щедро вилив Свою милість на служіння нового, шіснадцятого Патріарха Московського і всієї Русі, подав йому невичерпну допомогу в усіх його справах, зміцнював його духовні і тілесні сили для служіння Святій Церкві, щоб Першосвятительські труди Святішого Владики й Отця нашого обраного Патріарха Кирила принесли благословенні Богом плоди. У минулому столітті наша Церква пройшла через горнило випробувань, зберігши віру і вірність Христу. Нині перед нею відкриваються нові можливості місіонерського служіння, які необхідно активно використовувати, адже християнська місія - це прямий заповіт Спасителя. Воскреслий Христос закликає Своїх учнів наслідувати Йому і проповідувати Божественну Істину. Господь прийшов спасти, але, за словом апостола, як покликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповідника? (Рим. 10, 14). Будемо ж всі служителями і проповідниками Христа Спасителя, що через Нього ми одержали благодать і апостольство (Рим. 1, 5). Пастирське слово і приклад християнського благочестя повинні досягти сердець тих людей, які іменують себе православними, але не живуть церковним життям. Адже і вони - частина нашої Церкви, покликана Господом до спасіння. Радіючи збільшенню кількості храмів та священиків, ми повинні пам’ятати, що саме стан душ людей, їх участь у Таїнствах та богослужінні, їх моральний і духовний вигляд є критерієм успіху зусиль Церкви. Ми покликані свідчити про правду Євангелія Христового, про те, що у Христі - життя, і життя з надлишком (див. Ін. 10, 10). Ми повинні говорити про те, що тільки дотримання вічних і незмінних моральних цінностей, даних у Божественному одкровенні, дозволить подолати внутрішню кризу особистості, розлад в сім’ї та негаразди в суспільстві. Церква несе це свідчення усьому світові, всім людям, особливо дітям і молоді. Саме тому ми повинні мати сьогодні можливість безперешкодно звертатися до юного покоління - через проповідь, школу, засоби масової інформації. |
| – Мощи св. Евстратия были отысканы верующими и привезены в Киев, где и поныне почивают, в пещерах пр. Антония. 677 «Распныйся умерщвлением плоти первее, от иудей же распныйся второе, крепкий Евстратие, темже многое дерзновение у Христа обретый! от бед избави мя». 678 В тот же (28) д. преставление преп. ИЛАРІНА гдовского Блаженный Иларион обучал себя молитве и подвижничеству у преп. Евфросина псковского. Но потом воспламенился усердием основать обитель молитвенников там, где ее не было, в нынешнем гдовском уезде. В 1424 г. в Гдове построена была псковитянами крепость как пограничная охрана против ливонских немцев и шведов. 679 Иларион на берегу р. Желчи основал в 1460 г. покровский озерский монастырь. – Обитель должна была бороться и с скудостью средств содержания и с опасностями со стороны не мирных соседей – папистов. Не легко было жить вблизи диких эстов, а еще тяжелее было от тех, которые под именем веры полагали на других железную власть папы и такую же немецкую. – Преп. Иларион мужественно подвизался для искреннего благочестия до смерти, которая последовала 28 марта 1476 г. 680 Обитель его в 1623 г. была еще самостоятельной, а в 1695 г. приписана к псковскому архиерейскому дому. 681 Мощи его почивают под спудом в храме обители его, закрытой в 1764 г. 682 29 ч. память о преп. ІН и МАРК псково-печерских Пр. Иона, в мире Иоанн, был священником в г. Юрьеве (Дерпте), куда прислан был из Москвы. По последнему обстоятельству псковичи называли его шестником (переселенцем). В Юрьеве, прожил он два года с половиной, усердно исправлял дела звания своего для русских, населявших русский конец Дерпта. – Немцы, тогда усердные слуги папы, стали принуждать его и его духовных детей к унии. Благочестивый пастырь терпел разные оскорбления, но в 1470 г. он вынужден был удалиться в Псков вместе с супругой и детьми. – Узнав здесь, что товарищ его, блаж. Исидор, мужественно претерпел страдальческую смерть за св. веру, он решился на страдания пустынной жизни. – Дошло до него сведение, что на границе Финляндии, на р. |
| л. 536 об. Мес. марта 17, преставление препод. отца нашего игумена Макариа чюдотворца, составльшаго обитель Колязино именуемо. л. 549 об. Мес. маиа 14, память св. Сидора уродиваго, нарицаемаго Твердислова, ростовскаго чюдотворца. л. 560. Мес. того же 24, память препод. отца нашего Никиты Столпника, переславскаго чюдотворца. л. 574. Мес. июня 1, память препод. отца нашего Дионисиа глушицкаго, новаго чюдотворца. л. 581. Другой канон чудотворцу Николе (святителю), гл. 4. Листы 584 и 585 заключают оглавление предыд. служб, приписанное небрежным почерком. л. 586. Мес. февраля 12, преставление иже в святых отца нашего Алексиа новаго чюдотворца, митрополита святейшия митрополиа всея Русии. Припись см. под 528. Служба прерывается на 6 песни. л. 600. Кирила александрийскаго Слово о покаянии, преведено от греческаго на руский Максимом иноком греком в лето 50 8-я тысящи (1542). Нач. Боюся смерти, яко горко ми есть, боюся геены, зане бесконечна есть, боюся тартара, зане непричастен есмь теплоты. Напечатано в след. Псалтирях нынешнего издания под заглавием: О исходе души и о втором пришествии. В соч. Максима грека 201 гл. 110. Внизу по листам 332, 500 и 501 скорописью: Продал Трефолог подъячей Феодор Исаков, а подписал своею рукою. На обор. конечного листа скорописью позднейшего времени: Сию книгу послас на рускую землю ін Федоров сын краганец, жилище, его в(ъ) Азоеве, положити в церкву Божию. В Лаврском архиве есть ставленная грамота 1699 г. иеродиакону Алексию в азовский Предтеченский монастырь. Не с ним ли послана книга, когда в 1711 г. Азов опять уступлен был Туркам, а собор и монастырь переведены? 624. (156.) Трефолог русским Святым, полууст. крупный, четкий, исх. XI или нач. XVII века, в четверть, 701 лист. л. 1. Служба, сент. 7, святителю новгородскому Иоанну, бсз начала. л. 12. Мес. сентября в 19 день, преставление честных мощей (sic) новоявленых чюдотворець Феодора и Давида и Костянтнна смоленских и ярославскых. л. 36. Мес. тогоже 20, страсть св. мученик и исповедник В. Князя Михаила черниговскаго и болярина его Феодора, пострадавших от царя Батыа, творение ермонаха Пахомиа. |
| В таком виде Петровский крест, сохранялся, видимо, до 1920-х годов. Известный писатель-этнограф С. В. Максимов, неоднократно бывавший в Архангельске в середине 1850-х годов, так описывал реликвию: «Этот крест сосновый, имеет 5 аршин в вышину и 4 аршина в ширину. Концы его сделаны в виде полукружий с шариками на оконечностях. Крест от времени и долгого пребывания на открытом воздухе потрескался и покрылся сизым цветом, но еще можно видеть резную надпись, сделанную руками самого Петра: Dat Kruys ma Кеп Кар Tein Piter Van а ch. S.t. 1694» 579 Одно из немногих изображений креста из Свято-Троицкого собора г. Архангельска имеется в работе А. Г. Брикнера «Иллюстрированная история Петра Великого» 1883 года. На небольшом рисунке, перепечатанном, в свою очередь, из работы Устрялова «История Петра Великого», можно увидеть потрескавшийся в основании крест (рис. 3). Рис. 3. Большой интерес представляет надпись, имеющаяся на нем. В первую очередь, привлекают внимание три цифры в основании: 6, 9 и 2, достаточно четко читаемые. Четвертую, крайнюю слева цифру вертикально пересекает трещина, что затрудняет ее точное прочтение. Тем не менее, сделаем предположение, что данная цифра – это 1 (единица), что в сочетании с 6, 9 и 2 дает нам дату – 1692 год. Но, известно, что Петр I поставил свой знаменитый крест в Унской губе в 1694 году 580 . Прочтение же остальной надписи на голландском языке представляется затруднительным, в следствие плохого качества, как самого текста, так и его изображения. Сомнения в петровской принадлежности креста, находящегося в Троицком соборе порождают также пропорции изо- браженного в работе Брикнера креста и описанного, как С. Максимовым. так и архангельскими епархиальными историками. Соотношение ширины к высоте креста, описанного Максимовым и Н. Голубцовым составляет 0,8 (4 аршина/5 аршин), в то время, как показанного на рисунке (без более поздней деревянной подставки) ≈ 0,6. Еще одним зернышком, брошенным на поле сомнения, является наличие на трех оконечностях изображеннаго креста символических букв ІН-ЦІ, ІИСЪ ХРІОС, призванных обозначить имя Иисуса Христа. В доступных автору исторических описаниях Петровской реликвии, об этих символах не упоминается. |
| Ковчег із часткою Ризи Господньої і Цвяхом з Хреста Господнього винесено з вівтаря Храму Христа Спасителя для молитовного поклоніння 8 квітня 2012 р. 14:46 8 квітня 2012 року, в неділю 6-ту Великого посту, ваій, свято Входу Господнього в Єрусалим, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію св. Іоанна Златоуста в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після закінчення богослужіння відбулося урочисте винесення ковчега з часткою Ризи Господньої і Цвяхом від Хреста Господнього з вівтаря. Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із коротким словом, в якому, зокрема, зазначив: «Ми знаємо, що не так давно перед саме цими великими святинями світового християнства було здійснено акт блюзнірства, духовного лиходійства. Святині від цього не постраждали, але постраждали люди. Я знаю, як надривається душа нашого народу. Тисячі й тисячі листів звертаються до Патріарха. І ось для того щоб затвердити велич цих святинь — святинь, які торкалися животворящого тіла Самого Спасителя, святинь, які матеріально брали участь у принесенні кривавої Жертви за гріхи всіх, — сьогодні ми урочисто виносимо їх з вівтаря на середину храму. Нехай ці святині перебувають у храмі цьому наступними днями, включаючи перший день Пасхи. Нехай народ наш притікає до них з великою молитвою про Церкву нашу, про збереження Православ " я, про Вітчизну нашу, про припинення хвилі блюзнірства й богохульства, які вдарили боляче по віруючих серцях». Святіший Патріарх Кирил благословив віруючих ковчегом зі святинями, після чого його було встановлено на середині храму. Святіший Владика відправив біля ковчега короткий молебень. Для молитовного поклоніння віруючих у Храмі Христа Спасителя святині будуть доступні до 16 квітня включно. Потім ковчег буде принесено до Пензенської єпархії , де віруючі також зможуть приторкнутися до святині. Риза Господня Історія цієї святині бере початок від часів земного життя Спасителя. Згідно з євангельським оповіданням, Його хітон — Риза Господня — за жеребом дістався одному з воїнів: «Отже, сказали одне одному: Не роздираймо його, але киньмо жереба на нього, чий буде, — щоб збулося сказане в Писанні: " Розділили мій одяг між собою і за мій плащ кидали жереба " » (Ін. 19:24). |
| — Останнім часом Церква піддається нападкам з різних боків. Чи встигаєте Ви реагувати на виклики ззовні? — Ми маємо зосередитися на своєму основному служінні. На кожного рота не приставиш ворота. Повністю захистити себе від скорбот, зневаги й нарікань неможливо. Наш приклад — це Спаситель, який, навіть будучи безгрішним, терпів ганьбу. Що вже говорити про нас, грішників. Недарма Він сказав: «Мене гнали, і вас будуть гнати» (пор. Ін. 15:20). Головне ми повинні здійснювати свою місію. Людина, що веде духовне життя, на якомусь етапі перестає звертати увагу на того, хто її паплюжить. Неважливо, як про нас судитимуть люди. Головне, як судитиме Бог. — Що б Ви хотіли побажати нашим читачам? — Мені б хотілося побажати всім нам терпіння. Треба терпіти один одного такими, які ми є. Бажаю також, щоб кожен із нас, незважаючи на зайнятість і суєту знаходив час для молитви — одного з головних засобів духовного очищення. І, звичайно, здоров " я вам і Божого благословення. Розмовляв диякон Євген Мурзін «Церковний вісник» /Патріархія.ru Версія: російська Матеріали за темою Специальный центр Крымской митрополии направил куличи и свежие яйца в зону конфликта. Информационная сводка о помощи беженцам (от 28 апреля 2024 года) [Стаття] «Від благородних планів поспішатимемо до конкретних справ». Інтерв " ю митрополита Астанайського і Казахстанського Олександра до 25-річчя заснування Астанайської і Алма-Атинської єпархії [Ihmepb " ю] За участі Синодального відділу з благодійності в Курську пройшла міжрегіональна конференція із допомоги людям з інвалідністю Голова Синодального відділу з благодійності зустрівся з московськими добровольцями та сестрами милосердя Царство Небесное силою берется (Мф. 11:12). Древнецерковные святоотеческие толкования [Стаття] Финансово-хозяйственному управлению Русской Православной Церкви — 15 лет [Стаття] Вийшов у світ четвертий номер «Журналу Московської Патріархії» за 2024 рік «Вышеестественный и равноангельский отец отцов». К 1375-летию со дня преставления преподобного Иоанна Лествичника (†30.03.649) [Стаття] Церква надає допомогу постраждалим від повені в Оренбурзькій області Відбулася зустріч глави Казахстанського митрополичого округу з акімом Східно-Казахстанської області 1136 постраждалих сімей отримали допомогу в Оренбурзькій єпархії з початку паводку. |
| Далее приписано: благоверн. ц. и в. кн. Алексия Михайловича всея России, ц-ча Илии, бпаговерн. царя и в. кн. Феодора Алексеевича всея России, ц-ча Александра, благ. ц. и в. к. Иоанна Алексеевич а всея России, царевича Алексия, ц-ча Петра, ц-ча Павла, благочестивейшего государя нашего императора Петра Вел., благочестивейшего государя нашего императора Петра второго, бывшего императора Петра Феодоровича, благоверного принца Иоанна. Очевидно, что это Никоновский синодик. Против имени ц-ча Алексия постановлено ф ін года, против Петра I 1725 ианнуария 23, против Петра ІІ-го 1730 ианнуария 19. Через несколько страниц пишется: род благоверных благочестивых князей поместных: князя Иоанна, нареченного во святом крещении Тимофея, кн. Изяслава, Мстислава, Ярослава, Феодора в. Иоанна, Владимира, Ростислава, Георгия, Феодора, Георгия, Феодора, Ярополка, Мстислава в. Андрея, Михаила, Вячеслава, Ярополка, Всеволода, Святослава, Гавриила, Василия г, Иоанна г, Димитрия, Георгия, Андрея, Иоанна в. монаха Иоасафа, Афонасия, Сергия, Георгия, Андрея в. Иоанна, Бориса, Владимира, Василия, Бориса (Шереметьев). Цари Казанские: царя Александра, ц. Симеона. На следующей странице: помяни Господи души благоверных и христолюбивых цариц и великих княгинь и чад их: великие княгини Ольги, нареченные в святом крещении Елены, в. к. Анны, Елены, Иулиании, монах. Марии, Александры, Евфросинии, монах. Софии, монах. Марфы, в. к. Марии, Елены, благоверные царицы и в. кн. Анастасии, царевны Анны, Марии, бл. царицы и в. к. Марии, бл. ц. и в. к. Марфы, царевны Феодосии, бл. царицы и в. к. Ирины, в монашестве Александры, бл. цар. и в. к. Марии, бл. цар. и в. кн. инокини Марфы, царевны Анны, бл. цар. и в. к. Евдокии, царевны Марфы, Пелагии, Софии, Евдокии, бл. ц. и в. к. Марии, царевны Евдокии в. Далее приписано: царевны Феодоры, Ирины, бл. царицы и в. к. Агафии, бл. царевны и в. княжны инокини Анфисы, схимонахини царицы и в. к. Наталии, царевны и в. княжны монахини Сосанны, Татианы, монахини Маргариты, Феодосии, царицы и в. к. Марфы, царевны и в. княжны Наталии, Екатерины, царицы и в. кн. Параскевы, царевны и в. к. Марии, Наталии Петровны, благочестивейшей г-ни нашей императрицы Екатерины, княжны Наталии Алексеевны, царевны Анны Петровны, царицы и в. к. монахини Елены, царевны и в. к. Параскевы Иоанновны, Екатерины вел. госуд. императрицы Анны, бл. и в. княжны Анны Петровны, благочестив, и в. г. императрицы Елизаветы Петровны, бл. принцессы Анны. |
| Лаврентия затворника; так называется в пещере туровский епископ и ныне, как печерский затворник, по перенесении из Турова, положенный в прежней своей пещере. 183 В тот же (29) день воспоминание о святых епископах пермских ГЕРАСИМ, ПИТИРИМ и ІН После св. Стефана, первого просветителя Перми, 20 янв. 1398 г. посвящен был в епископа пермского Исаакий. 187 В марте 1416 г. он был на соборе в Москве, при посвящении новгородского архиепископа и при совещаниях о литовском митрополите. 188 После того, он уже не возвращался в Устьвым. 189 Новая паства, оставшаяся без пастыря, и сама по себе скоро дозволила себе беспорядки; а фанатики язычества – волхвы рады были, не видя себе сильной помехи, рассевать плевелы на ниве Божьей; дикие вогуличи даже насилием стали принуждать новых христиан к язычеству. «Овцы шалят, говорит современник блаженный Епифаний, волки нападают; без пастыря свистеть некому, чтобы пугать и прогонять волков… Вогуличи делают нападения». 190 При таком положении дел, преемнику Исаакия, пастырю ревностному к своему долгу, много надлежало трудиться, много перенести неприятностей. Блаж. Герасим, преемник Исаакия, был жизни святой, как говорит о нем древность: с ревностью очищал он плевелы, появившиеся на новой ниве Христовой. И труды его не были напрасны. – В 1429 г. святитель Фотий уже писал о Перми: «ныне страна чисто и православно совершает службу Божью, по закону христианскому». 191 В 1438 году видим блаженного Герасима на московском соборе, на котором осужден был предатель православия Исидор 192 ; потом был он и на соборе 1441 года, определившем поставлять митрополита России собором русских пастырей. 193 Ревностный пастырь пользовался пребыванием в Москве и для того, чтобы испросить помощь для нужд своей паствы. В последние годы правления его, вогуличи, под начальством свирепого князя Асыки, стали врываться в поселения крещенных зырян. Святитель до того простирал свою отеческую заботу о покое паствы, что с опасностью жизни являлся в стан вогуличей. Просьбы и убеждения святителя подействовали на дикарей, и они удалились в свои места. Ревностный пастырь занялся потом водворением покоя и порядка в поселениях, пострадавших от дикого неприятеля: он проникал в самые глухие места, если слышал, что там страдает беспомощная бедность; входил во все нужды жителей и спешил оказывать помощь. Такими подвигами заслужил он имя благодетеля народа. Душевные огорчения и недуги старости расстроили здоровье его; но он и больной отправился посмотреть места, ближайшие к Устьвыми, а на возвратном пути умер смертью мученика. 194 По одному древнему известию, «на устьвымском лугу, близ устьвымской крепости, за несколько сттадий от соборной церкви, святой отец удушен домочадцами невинно и скончался 24 января». По другому известию, он удавлен был омофором, рукой вогулича, принятого им на воспитание. Вероятно дикарь поступил так с благодетелем своим по внушению тех, которым дорого было унижаемое язычество. 195 |
|
|
