| На 2-й строке молитва трисвятаго: ο τρισαγα φωνη над две точки, под а йоты подписной нет и сложное прилагательное τρισαγιος поставлено в женском роде, хотя другия сложные прилагательные в сей же рукописи поставлены и в мужеском роде при женском существительном. На 21-й строке молитвы трисвятаго: επισχεψε по древнему написано вместо: επσχεψαι Вместо иногда пишется η напр.μολησμν вм. μολσμων, ημων вм. μων. Есть много и других отличий в правописании, которых при кратком описании сих рукописей, нельзя поместить. Но все отличия мною особо отмечены. В возгласе: В первых помяни Господи архиепископа нашего вверху над архиепископом, другим, но древним почерком, надписано Διμητηγ. В каком городе Греческой области был архиепископ Димитрий, не имея каталога Греческих святителей, не могу определить. Пергамен местами ветх. Буквы некоторые пожелтели, а другия очень черны, как будто теперь писано. 33. Один пергаминный листок, в роде же свитка, на котором часть литургии св. Василия Великого написана на древнем Греческом языке. Длины без вершка аршин, ширины 1 четверть аршина и 1.25 вершка. В шести местах проедено, как заметно, мышами. Начинается неполною молитвою 3-го антифона; оканчивается неполною молитвою трисвятого. Почерк письма прекрасный. Правописание почти везде правильное. Иота подписная в дательном и сослагательном употребляется. Древних дыханий не видно. По почерку письма относится к X–XI веку. 20 Оборот сего свитка не писан. II. Рукописи на бумаге. 1. Четвероевангелие, писанное уставом на толстой лощеной сероватой бумаге в лист в два столбца на 231 листе. Со 2-го, пропусти 6-й лист с вставленною в нем шелковою материю лилового цвета для сбережения заставки при начале Евангелия от Матфея по 46-й лист включительно, в 1658 году скреплено рукою св. Патриарха Никона так же, как и в других книгах здешней Библиотеки, с тою только разницею, что на 18, 19 и 20 листах написано своего Гдр ва строения. Пред началом каждого Евангелиста заставки фигурные и раскрашенныя. Начальные буквы в начале каждого Евангелия также раскрашены и фигурные. С 219 по 223-й об., сборник 12 месяцем. Далее следует устав, какия читаются Евангелия с недели мытаря и фарисея по понедельник а по пятьдесятнице. После сего устав Евангелий на всяку потребу. На листе 226-м об., о приобретшем сие четвероевангелие на Афоне так написано: «В лето (1430) прек плена бысть книга сиа. Ермона. хом Афанасием Русином в стой горе афонстей. в обители царстей, в пандократору. в нарицаемей лавре в царство греческого царя кур Калоуана Палеолога, и при святейшем Патриарсе Константинополь кур Ісифе, и пренесена бысть от Греческого царства на Роусь Бго спасаемого и Бгом възлюбленного града тфери. При Блгочьстивом и при Бголюбивом и многомилостивом, и монахолюбивом Великом князи Борисе Александровиче, и дана бысть книга сї стй Бце на перемр въ лто цнд (1436) при игумене Ін». |
| ІН ЦІ. Надписи о мощах и реликвиях на нижней пластине креста: два древа крста гдня евалиста матвея васілія великого григория · боголова · іоана златоуста · князя консті · на счады михаломъ и феодоромх · му атона римлинина мучніка христова. Сохранность. Деформация, царапины, пробоины, разрывы. Аналогии. Кресты-мощевики настоящего каталога 14, 19, 23. Выставки. Указ. «Древнерусское искусство...». Включён в экспозицию в 1996 году. В источниках и литературе не упоминается. Публикуется впервые. 21. Крест-мощевик Инв. М-5356 (329). Коней XVIII века. Муром. Серебро (?); ковка, чеканка, резьба, частичное золочение. 9.0×7.0×1.0 см. Поступил в 1930 году из муромского Троицкого монастыря, где хранился в специальном ковчеге для реликвий. Описание. Крест четырёхконечный с трёхлопастными концами, полый внутри. На лицевой пластине чеканные изображения: на верхнем конце – поясного Саваофа, под ним свитка с надписью: распятого Христа – в центре: поколенных фигур Богоматери и Иоанна Богослова – на крыльях креста. Внизу у подножия изображение горы Голгофы с черепом Адама. По краю полувалик с насечкой. Именующие надписи на лицевой пластине: ІИН МК (?) – (неразборчиво на свитке над Распятием); МР ФУ; С:И (Святой Иоанн). Надписи о мощах и реликвиях на нижней пластине креста: положено часть ризы господа нашего ис христа часть ризы м (?) присветеи богородицы часть муромскихъ: чудотворцевъ князя констеньтин. Сохранность. Деформация, царапины, пятна окислов. Выставки. Указ. «Древнерусское искусство...». Включён в экспозицию в 1996 году. В источниках и литературе не упоминается. Публикуется впервые. 22. Крест-мощевик Инв. М-5360 (321). Конец XVIII века. Муром (?). Серебро (?); ковка, чеканка, резьба, золочение, канфарение. 10.7×9.4×1.6 см. Поступил в 1930 году из муромского Троицкого монастыря, где находился в специальном ковчеге для реликвий. Описание. Крест четырёхконечный с трёхлопастными концами, полый внутри. На лицевой пластине чеканные поясные изображения: на верхнем конце – Саваофа, под ним свитка с надписью; распятого Христа – в центре; фигур Богоматери и Иоанна Богослова – на крыльях креста. Внизу у подножия изображение горы Голгофы с черепом Адама. |
| — Чи потрібно постувати перед Причастям у дні Світлої седмиці? — Ні. У такі дні Церковним Уставом піст не передбачається. Ті, хто постував протягом Великого посту, можуть у період Світлої седмиці приступати до Святого Причастя, обмежуючись лише утриманням від м’ясної їжі. Душа тягнеться до отця — На пасхальному богослужінні храми переповнені людьми. Таке враження, що багато хто прокидаються від духовної сплячки… — Наш народ вже понад тисячу років укорінений в Православній вірі: вона глибоко увійшла в усі сторони нашого життя. Навіть десятиліття атеїстичних гонінь не змогли загасити світло віри Христової у свідомості людей, їхніх звичаях і культурі. У глибині душі більшість співвітчизників (навіть якщо вони не ходять регулярно на богослужіння) за своєю суттю залишаються православними християнами. Це проявляється не тільки в освяченні пасок, але і в трепетному ставленні до Господа Іісуса Христа, Слова Божого, до Церкви Христової, молитви. У народній свідомості зберігається благоговіння і повага до найважливіших православних свят: Пасхи, Різдва Христового, Богоявлення… У такі дні люди прагнуть прийти в храм, помолитися і взяти участь у богослужінні. — На жаль, так чинять далеко не всі. Дехто виправдовується тим, що «Бог у мене в душі», що не потрібні «посередники у вірі» та ін. — Коли люди говорять, що Бог у них в душі, одразу ж виникає запитання: чи може Христос Бог увійти в серце того, хто не слухає Його? Новий Завіт говорить, що Господь закликає до покаяння (Мф. 4:17), послуху Церкві (Мф. 18:17), Причастя (Ін. 6:53, 54), життя в єднанні зі Спасителем (Ін. 15:5). А якщо людина грішить і навіть не думає сповідатися, як же Святий Дух буде з нею? Якщо людина вважає, що не має гріхів, то вона глибоко помиляється. На жаль, сьогодні багато хто, не замислюючись, повторюють нав’язувані ззовні стереотипи. Але як би вони не намагалися заглушити голос своєї совісті — гласу Божого, душа все одно тягнеться до Отця Небесного. Адже вона за своєю природою — християнка. Записав протоієрей Владислав Софійчук |
| Иставом ты cmzжameль t версты иношьскы оч7е выв. и сим самодержець мupьckыz пµчины ибєжал еси. наставленье въсприим бжтвснаго дх7а. Padіcz podжuz един всєх га7 paducz иже радость члвк7м bъзbєcmubшuz. paducz сєнь и несєкома горо. вєрным итверженье едина bcenєmaz ·:· Kod. г7. дв7а дн7. Звездµ днсь рµсьскµю почте. t въстока bocuzbшюю. и на запад npuшedшю. всю бо стравнµ сию чюдесы. и добротою оба7щьшю bcz ны. cдєzhьeмь блrdmu мнишьскаго истава бжтсвнаго фeoдocьz ·:· Ікос. Nod. Едема. Кто изрещи въможеть подвиги mboz оч7е лн кто изочтеть множьство трµдов твои• и чюдес7 дивны•. и еще бо в плотн сыи весплотнаго видє. в nлomzhє образе беседµюща к тобє. и дар ти ношашс бм7ь посланое злато. паче имл члв7ча ты zbucz смирением и кроткым нравом дxbhыz bcez мдртси исполнь. тєм и дх7а ст7го в собє npuzm. Люd. Бжтвн7ыи Феодосье. Сє dмчhkм. Глса. а7. Nod. Гроб твои. Почетше ба7... Ін Феодосью. Глса. д7. Nod. Идивис. Паче има члв7ча ты zbucz на земли t итробы. би7и cad быс дшны. посредє бо домµ rh7z cmoz подаеши плоды µчнк7м си. t ист бо твоих блrmdь възрасти. образ быв подвигом. и истав любzщuм ба6. еюже ны† непрестанно моли. спсти поющих mz. ПєС. д7. Ермос. Хъс мнє сн7 (Четыре стиха Тимофею и Мавре). Ін. Ермос. Ты ми хсе. Блгт7ь дх7а. възрасте в тобє оч7е. егда рожшюю buдz nлaчющюcz и рыдающю крєпцє ты npedcmozшe. cmpµzмu слезы точа. непоколеблемыи столп. zko неподвнжнм пребыс ·:· Лютыи враг и вселµкавыи. mщacz тлµчити mz и ттергнµти t гнезда преикрашена и желаема тобою. но ты сего ни во чтоже імє. полки сего nporohz млт7вми. bonыz силє тв ·:· Okponлzz себє дождем дхвн7ым. животочными источники. и hanazzcz zзыkoм наставника ahmohьz. клас бжтвсныи взрасти. и питаеши множьство. неистощаема воистинµ иосифова житница выв ·:· Кто изрещи достоино ти възможеть. чюдес твоим чmcaz. глµбино чюдес. тобою бо весь мир хвалµ ти приносить помилован uзбabлzemcz бєд лютых и различных зол и враг напастии ·:· П cє. е7. Ермос. Би7им свєт. (Четыре стиха Тимофею и Мавре). Ін Ермос ·:· Въскµю мz. Добродєтелными подвиги. исправленьн. твоим оч7е всехвалне. древнее бо жилище хµдое создав раширих еси и свєтло намєстье бµ7. подающю дарованье твоими млт7вми ·:· |
| Свєтлыми, зapzмu подвиг твоим. тгонимо бываше множьство лютых бєс. t твоего жилища сшествоваше бо ти всєм творца блгт7ь дх7а. и славна mz показа феодосье ·:· Щедраго сп7са посредє црк7ви въспєл еси. тємже ти щедтроты бa7mыz свои посла, оскµдєнью paзpєшaz печаль. и присио mekµщaz ucmaчaz дары стадµ своемµ ·:· Превышши быс вышинм сил. Блaroдamhaz заченши слово. uжez bczчьckдz словом створшаго. и рожьши сего иже t оц7а преже вєк poжьшacz чmcaz неизреченно ·:· ПєС. г7. Ермос. Житиискаго. (Четыре стиха Тимофею и Мавре). Ін. Млт7вµ си про†. Молт7вми и бдєньемь. и па7мьскым пєньем непрестанно. свою дш7ю ран бжественын створив. живоносное възрасти древо чтн7ое. zbє ісас сп7са и га7 ·:· Изволи таино смиренье влч7не. и нищетµ бл7жене волею си. пµть шecmbµz повелєньем. до бе7ственаго мєста везьти. но nokлahzhьeмь срєтающим познан быс ·:· Noдoбzcz ноги имывшемµ. свонмµ ичнк7мъ бо7мдр7е. водµ черпати. и на рамµ носити изволиши. и древом npdeлoжehьe. началника трµдом себе мнихом положи ·:· Uмpm7bucz тобою бц7е многокозьныи враг иже всю тварь тлею преже насадивыи. и мрт7вии на жизнь взидохом. родила бо еси воистинµ жизнь и га7. ПєС. з7. Ермос. Xлdaдabц. (Четыре стиха Тимофею и Мавре). Інє Ермос. Иже t юдєz. К мл7твм ти бл7жне. bczk npuбєraz верою не nocmыдumcz тогда. приим блrdmь npoшehьz оч7е. паки bъзbpaщaemcz лukµz и bъcnєbaz. оц7ь наших ·:· Ты оц7ь zbucz. и застµпник сирым вдовицам надежа. Болєзнµющим вєстанье. оч7е всєм все быс. тємже nozм оц7ь ·:· Идобренье мнихом. и пµть спнсью ты быс чл7вєком об7аще бо bcz своими глы. бжтсвеных таин. ича бо глш7е. оц7ь наших бе7 ·:· Из дв7ча итробы bonлoщecz. zbucz на спнсье наше, тєм твою мт7рь свєдµще бц7ю б7лгодарьствµем вопьюще. оц7ь. ПєС. и7. Нспламени. (Четыре стиха Тимофею и Мавре). Ін Ермос Ceдмьced. Zko пррвкъ бжтсвеныи npobuдz федосье. и скровена zbлzeшu преб7лжне. повелєваеши бо дхм7ь принесшемµ к тобє. eµgaльckoe изнести писае. bonьzmu исповєдание. чтсмь смыслом npuhocz. жертвµ чтсµ влцє ·:· К твоемµ пристанищю пририща. zko елень ко источникµ притекµщю. и hemлєhuыz илµчити пища блr7oчmcьz. иже землю сию держаи xomz cbeчepzmu блжн7е. скµденьем строителю вопьющю. велєньемь же твоимь весь ссµд. дєти блгтсе ·:· |
| Нині, стоячи на тому ж священному місці, можу свідчити перед Богом і вами, що воістину великий тягар цього хреста, і якби не допомога з неба і не молитви всієї Церкви, то навряд чи вистачило б людських сил понести його. Усі ці роки я незмінно відчував молитви єпископату, духовенства, чернецтва, мирян, відчував і розумів, що саме ці молитви і підтримують мої немічні сили, допомагаючи здійснювати служіння з повною свідомістю відповідальності перед Богом і людьми за все те, що відбувається у житті Церкви, у духовно-моральному житті наших сучасників. Особливу вдячність хотілося б висловити Предстоятелям Помісних Православних Церков — і тим, хто сьогодні тут разом з нами звершує молитву, і тим, хто не зміг прибути до Москви. Для мене велика честь і радість працювати разом з видатними Первоієрархами, зміцнювати православну єдність, зберігати Церкву Божу від лжевчителів і розділень, захищати переслідуваних християн, благовістити день від дня спасіння Бога нашого (Пс. 95:2). Хвала Богу за минуле десятиліття буття Руської Церкви, за служіння і труди, які ми робили разом, за посильний вклад кожного — від Патріарха до мирянина — у спільну справу свідчення і близьким і далеким про Христа Розіп " ятого і Воскреслого. Ті події, що відбуваються у Руській Православній Церкві, безперечно, мають просвітницьке, місіонерське та соціальне значення, і, дійсно, багато чого відбувається вперше за всю тисячолітню історію нашої Церкви, християнства на Русі. Однак у головному церковна місія завжди була і буде незмінною: спасати, просвіщати і освячувати кожну людину, яка приходить у світ (Ін. 1:9). Перед усіма нами величезне поле діяльності: спільно ми маємо покликання відстоювати непорушність канонічних норм церковного улаштування, зміцнювати православну єдність, використовувати всі можливості для спільних творчих трудів на славу Божу, на благо Святої Церкви і на користь наших сучасників, багато з яких, не пізнавши істину (Ін. 8:32), все ще продовжують блукати у пітьмі невідання, поклонятися неправдивим богам і спокушатися уявними цінностями. Саме до них ми маємо звернути християнську проповідь, донести до них Божественне слово про любов, милосердя, прощення і мир, показати приклад іншого життя — життя, перетвореного євангельськими ідеалами. |
| Слово Святішого Патріарха Кирила перед початком молебню на захист віри, зневажених святинь, Церкви та її доброго імені 22 квітня 2012 р. 19:00 22 квітня 2012 року, в неділю 2-гу після Пасхи, апостола Фоми, перед Храмом Христа Спасителя в Москві Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив молебний спів на захист віри, зневажених святинь, Церкви та її доброго імені. Перед початком молебню Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом. В ім " я Отця, і Сина, і Святого Духа. Щойно ми чули слова Євангелія від Іоанна, якими завершується розповідь про запевнення Фоми — того самого Фоми, який не повірив у Воскресіння Христове і зажадав, щоб йому було дано можливість пальцями своїми доторкнутися до розп " ятого і Воскреслого Спасителя, відчути Його рани. Той самий Фома зустрівся зі Спасителем своїм, Який сказав: «Вклади свої пальці в Мої ребра і торкнись ран Моїх, і не будь невіруючим, але віруючим» (див. Ін. 20:27). І чудове закінчення цього євангельського тексту: «Це ж написано, щоб ви повірили, що Ісус є Син Божий, і щоб, віруючи, мали життя вічне» (Ін. 20:31). Це, можливо, найголовніші, найважливіші, найбільш концентровані слова Євангелія, в яких відкривається все — небо й земля, минуле, сучасне й майбутнє, в яких пульсує нерв світової історії. Якщо людина вірить, що Ісус є Син Божий, то їй відкривається життя вічне. Ми звикли до звичайної життєвої перспективі: освіта, виховання, кар " єра, зарплата, успіх, старіння, пенсія, у кращому разі — добра старість, у гіршому — старість нещасна й кінець… Скільки ж зусиль і енергії ми докладаємо заради обертання в цьому часовому колі, не бачачи головного, не бачачи справжньої перспективи! Але тому, хто вірить в Сина Божого Ісуса Христа, дано вірити в життя вічне. Вічне життя — це не тільки життя після смерті. Вічне життя починається тут, на землі. Вічне життя — це здатність бачити самого себе, навколишній світ, історію, своє суспільство, свій народ, весь рід людський крізь призму Божественного одкровення. Можна дивитися на світ і просто так, своїми власними очима, але як же багато чинників заважають цьому зору! Або яскраве сонце, або темрява, або сильний вітер — усе це в прямому і в переносному значенні впливає на світогляд людини, відвертає його внутрішній зір, його означення цілей в той чи інший бік. Але якщо ми дивимося на світ Божий, на самих себе, на народ, на людство через призму Божественного одкровення, нам дається бачення, якого не мають інші. |
| Пасхальне телезвернення Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила 20 квітня 2014 р. 03:00 20 квітня 2014 року, у свято Світлого Христового Воскресіння, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив із Пасхальним зверненням до телеглядачів. Світле Христове Воскресіння — Пасху — називають Святом свят і Торжеством із торжеств. Чому? Та тому що переможені два головних ворога людини: гріх і смерть. У Воскреслому Христі все людство тепер може переступити через раніше непрохідну перешкоду на шляху до свободи й вічності. Перешкоду, яка ніколи й ніким не була подолана — ні висотою мудрості філософів і вчених, ні витонченістю художників і поетів, ні міццю правителів, ні мистецтвом дипломатів. Її подолав Христос — Він підняв людство до Божественної слави, Він скасував все те, що заважає кожному з нас ставати таким же, як Він. Незадовго до хресних страждань у прощальній бесіді з учнями Христос сказав: «Заповідь нову даю вам, любіть один одного» (Ін. 13:34). У чому ж ця новизна? Та в тому, що відтепер Бог вершить Свій вищий суд не за законами формального благочестя, а по тому, як ставиться людина до своїх ближніх, що вона їм несе — радість, мир, добрість або ж, навпаки, смуту, ненависть, ворожнечу. Адже тепер втілений і Воскреслий із мертвих Бог не тільки Суддя, а й Спаситель. Він «шлях і істина і життя» (Ін. 14:6). Христос не тільки вершить суд, а й стає захисником будь-якого грішника, якщо той звертається до Нього з вірою. Найважливіша умова Нового Заповіту — це любов людей один до одного незважаючи ні на які відмінності. Адже дефіцит любові знищує людину, розділяє родини, руйнує суспільство й державу. У ці Пасхальні дні наша молитва до Бога про народ України, про примирення ворогуючих, про припинення насильства, про милість людей одне до одного — що б їх не розділяло і які б середостіння між ними не стояли. Для всіх чад нашої єдиної Церкви Україна — частина нашого серця, в якому болем віддаються страждання українського народу. А тому в ці Пасхальні дні разом із мільйонами православних людей я особливо молюся про мир в Україні. Християнин — це не той, хто знає про існування історичного Ісуса з книг, а хто відчуває Його присутність у своєму житті. А тим, хто ще не відчув цієї присутності, я бажаю знайти радість зустрічі з Воскреслим Спасителем, щоб на власному досвіді, реально відчути перетворювальну дію сили Божої. Зі святом, дорогі мої! Христос Воскрес! Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі Календарь ← 28 квітня 2024 р. 16 квітня 2023 р. |
| Ми досвідно знаємо, що людина не здатна сама подолати в собі зло, як би наполегливо вона не намагалася це зробити. Гріх, який глибоко вразив душу і пошкодив людську природу, неможливо побороти жодними духовними практиками і психологічними тренінгами. Лише Бог здатний зцілити і відновити в первозданній красі всю людину. « Для чого ж Господь наш вбрався у плоть? » — запитує преподобний Єфрем Сирін і відповідає: « Для того, щоб сама плоть зазнала радість перемоги і щоб сповнилася і пізнала дари благодаті... щоб люди наче на крилах підносилися до Нього і в Ньому Одному знаходили заспокоєння » (Тлумачення на Четвероєвангеліє. Розд. 1). Втілення Христове звільняє від рабства гріха й відкриває шлях до спасіння. « Я, світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто вірує в Мене, не залишався у темряві » (Ін. 12:46), — свідчить Господь. Подібно до яскравої Віфлеємської зірки, що привела до Богонемовля Іісуса східних мудреців із далеких країн, ми, християни, будучи істинними синами й дочками світла (Ін. 12:36), покликані осявати цей світ світлом віри (Мф. 5:14), щоб навколишні, бачачи приклад нашої стійкості й мужності, терпіння й духовного благородства, великодушності й нелицемірної любові до ближніх, « прославили Бога в день відвідання » (1 Пет. 2:12). Сьогодні, коли народи землі зазнають непростого випробування новою хворобою, коли серця людей охоплені страхом і тривогою за майбутнє, нам особливо важливо посилити соборну і приватну молитву, принести Господу сугубий труд добродіяння. Багато з наших братів і сестер через шкідливу пошесть позбавлені нині можливості відвідувати храми. Піднесімо за них прохання до Милосердного Творця, щоб Він оновив їхні душевні й тілесні сили, дарував хворим якнайшвидше зцілення і надав Свою допомогу лікарям і всім медичним працівникам, які самовіддано борються за їхнє здоров’я та життя. Пам’ятаймо, що жодні проблеми не здатні зломити дух людини, якщо вона зберігає живу віру та в усьому покладається на Бога. А тому без нарікань приймемо й випробування, що спіткали нас, бо, аще на Него надеятися будем, будет нам во освящение, яко с нами Бог (чинопослідування Великого повечір’я), як співає в ці святкові дні Церква Христова. Будемо молитися, щоб і вбогу печеру нашого життя осяяло нетлінне світло Божества, щоб і наше скрушене і смиренне серце, як Віфлеємські ясла, з благоговінням прийняло Спасителя, Який прийшов у світ. |
| Хотілося б відзначити особливий внесок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира у подолання негараздів. Він у важку для Української Церкви годину підняв на себе хрест Предстоятельства і несе його донині. Світ минає і його хтивість; а хто чинить Божу волю, існує вічно (1 Ін. 2, 17). Змінюються лідери розколів, назви їх об " єднань, а Українська Православна Церква міцніє і твориться на камені віри, її Предстоятель як і раніше являє собою приклад християнської відповідальності й непохитної мужності. Тому сьогодні, Ваше Блаженство, я з особливим теплом і вдячністю вітаю Вас з 20-річчям перебування на стародавній Київській кафедрі і молитовно бажаю Вам багатьох років життя. Канонічність Харківського Собору Єпископів 1992 року та прийнятих на ньому рішень ні в кого не повинна викликати ані найменшого сумніву: він був визнаний всією повнотою Помісних Православних Церков, чиї Предстоятелі та представники неодноразово висловлювали Блаженнішому Володимиру свою підтримку. Але, радіючи перемозі Євангельської істини, ми одночасно сумуємо про тих, хто свідомо чи несвідомо перебуває в розколі. І зараз мені хотілося б знову з любов " ю і лагідністю звернутися до тих, хто залишається поза єдністю зі Святою Церквою. Адже розкол — це не тільки трагедія українського народу, а й біль нашої Церкви. Ми як і раніше чекаємо повернення своїх співбратів, і готові прийняти їх без докорів, у дусі любові, милосердя й всепрощення. Бажаючи їм спасіння душі й вічного життя у Христі Ісусі, ми від імені Христа просимо: примиріться з Богом (2 Кор. 5, 20), і молимося, щоб Господь, Який один є шлях, істина й життя (Ін. 14, 6), привів їх до єдності з Церквою. Двадцять років тому мудрістю й жертовністю українських архіпастирів за співучастю духовенства і віруючого народу було закладено підгрунтя подальшого розвитку Української Церкви. Будемо ж гідними продовжувачами їхніх справ. Бажаю всім учасникам конференції успішної роботи. Нехай всебічне осмислення історичного шляху Української Православної Церкви стане значущим внеском у вирішення важливих завдань, що стоять сьогодні перед нами. |
|
|
