| Блаженніший митрополит Київський Онуфрій — про долю канонічного Православ " я в Україні 25 жовтня 2018 р. 18:54 Інтерв " ю Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія офіційному виданню Української Православної Церкви журналу «Пастир і паства» опубліковано на сайті Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ. — Ваше Блаженство, згідно Конституції України, Церква відділена від держави. Коли на початку XX століття більшовики прийняли цей закон, багато віруючих сприйняли його як серйозну релігійну катастрофу. Однак, як стало ясно зовсім скоро, більшовики відокремили Церкву від держави тільки для того, щоб зайнятися Її руйнуванням. Потім, на початку 90-х, ситуація змінилася: комуністи зійшли з історичної арени, а для Церкви настали часи відродження. І тут закон про відокремлення Церкви від держави зіграв, в якійсь мірі, свою позитивну роль — Церква змогла майже без тиску з боку влади розвиватися в потрібну сторону. А ось зараз, коли влада намагається вплинути на рішення церковних питань, як би Ви прокоментували те, що відбувається? Чи може уряд сприяти створенню Єдиної Помісної Церкви? І як повинна віруюча людина реагувати на все це? — Закон про відокремлення Церкви від держави є плодом революційних перетворень, які здійснилися на початку XX століття. Більшовики відокремили Церкву від держави для того, щоб показати, що країна прийняла новий, атеїстичний шлях розвитку. Також цей закон був необхідний радянській влади, щоб розв’язати собі руки в боротьбі проти Церкви, кінцевою метою якої було повне Її знищення. І ця боротьба відбувалася під гаслом: «Церква – ворог держави». Однак Господь, що здійснює всі во благо Своїм вірним, влаштував так, що відділення Церкви від держави послужило новим стимулом для Її потужного розвитку. І ми смиренно дякуємо Господу за таку милість до нас, недостойних чад Його Святої Церкви. Зараз деякі політики намагаються створити єдину помісну церкву в Україні. Цю церкву іноді називають православною, а іноді просто – «помісна церква». |
| Відбулася зустріч Святішого Патріарха Кирила з прем " єр-міністром Грецької Республіки А. Самарасом 4 червня 2013 р. 04:50 3 червня 2013 року відбулася зустріч Предстоятеля Руської Православної Церкви з прем " єр-міністром Греції Антонісом Самарасом. У бесіді, яка пройшла в робочій резиденції прем " єр-міністра, взяв участь Блаженніший Архієпископ Афінський і всієї Еллади Ієронім . Також серед учасників зустрічі були голова Відділу зовнішніх церковних зв " язків митрополит Волоколамський Іларіон і митрополит Филипський, Неапольский і Фасоський Прокопій. Глава грецького Уряду та Святіший Патріарх Кирил обмінялися спогадами про попередню зустріч, яка відбулася в січні 2012 року в Москві. Як зазначив А. Самарас, тоді він дізнався, що Руська Церква збирається надати допомогу постраждалим від економічної кризи в Греції. «Допомогу дійсно було надано, і ми дякуємо за це», — сказав прем " єр-міністр. Говорячи про складнощі, які зараз переживає країна, він зазначив: «Ми віримо в силу грецького народу — він дуже сильний духом і обов " язково подолає труднощі, які зараз нам випали... З допомогою Божою, молитвами Пресвятої Богородиці ми обов " язково цього досягнемо». Предстоятель Руської Православної Церкви вказав на глибинну спільність росіян і греків — спільний фундамент, на якому будуються протягом історії відносини між двома народами: «Змінюються режими, політичний лад, змінюється геополітична ситуація, але відносини між нашими країнами завжди хороші, навіть у часи " холодної війни " . Це означає, що є щось, що дуже міцно з " єднує наші народи й наші країни. І це ніщо інше, як наша православна віра. Ми бачимо одне одного братами, а це сприяє більшій довірі, більшому порозумінню. Те, що відбувається в Греції, глибоко зачіпає наш народ». Особливо це помітно зараз, коли збільшується кількість паломників, у тому числі з Росії до Греції, коли дуже активно розвиваються відносини з Елладською Церквою за участю Блаженнішого Архієпископа Ієроніма, зазначив Його Святість, констатувавши: «Чим міцніше духовні зв " язки, чим міцніше і зв " язки культурні, тим міцніше фундамент взаємодії у всіх інших питаннях, у тому числі політичних, економічних». |
| На Україні розпочався хресний хід за мир в зоні бойових дій 14 листопада 2014 р. 10:51 З благословення Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія триває хресний хід за мир в Україні в зоні бойових дій та прилеглих до неї територій. 12 листопада хресний хід розпочався з Ізюмської єпархії (Харківська область). До складу миротворчої міссії увійшли священики Київської єпархії перший проректор Київської духовної академії протоієрей Сергій Ющик , протоієрей Сергій Кисельов , ієрей В " ячеслав Яковенко , ієреї Андрій і Костянтин Дворові , а також група ветеранів - афганців . Хода супроводжує ковчег із часточками чесних мощей 12 святих воїнів , в тому числі Георгія Побідоносця і Іоанна Воїна . Перед початком хресного ходу архієпископ Ізюмський і Куп’янський Єлисей , у співслужінні духовенства, звершив молебний спів, під час якого підносилися молитви за мир в Україні, про припинення кровопролиття в країні, любов та злагоду в людських серцях, припинення ворожнечі та ненависті між людьми. Після богослужіння у своєму зверненні до богомольців владика Єлисей підкреслив, що цей хресний хід покликаний об’єднати людей. «Ми повинні пам’ятати, що нашими мізерними людськими силами, навіть якщо вони укріплені зброєю, ми не здатні вирішити ту складну обстановку, яка склалася в суспільстві. Лише милосердя і допомога Божа здатні просвітити людський розум. Саме тому нам всім так важливо об’єднатися в молитві про припинення ворожнечі, про те, щоб не лилася кров, не гинули наші воїни і мирні громадяни, ми повинні просити Господа, щоб у людей знайшлися сили для примирення та рішення для виходу з цієї складної ситуації», — зазначив єпископ Єлисей. Після богослужіння учасник хресної ходи відомий автор і виконавець православних пісень протоієрей Сергій Кисельов дав концерт 11 листопада, перед початком ходи, голова Синодального відділу із взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин відправив молебень. Офіційний сайт УПЦ / Патріархія.ru Календарь ← 28 квітня 2024 р. 16 квітня 2023 р. |
| Делегація Синодального відділу з тюремного служіння взяла участь у зборах тюремного духовенства Української Православної Церкви 2 травня 2012 р. 16:55 26-27 квітня 2012 року в Києво-Печерській лаврі пройшли щорічні збори тюремного духовенства Української Православної Церкви. У зборах взяли участь делегація Синодального відділу з тюремного служіння на чолі з головою Відділу єпископом Красногорським Іринархом , а також делегація Білоруського екзархату , яку очолив голова Відділу з тюремного служіння Білоруської Православної Церкви архієпископ Вітебський і Оршанський Димитрій . Відкриваючи пленарне засідання, голова Синодального відділу із взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України архієпископ Львівський і Галицький Августин зачитав привітання Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира . З доповіддю «Підвищення ефективності духовно-пастирської роботи тюремного священика з ув " язненими в місцях примусового утримання та після виходу їх на свободу» виступив єпископ Іринарх. Він представив перелік практичних методів щодо організації духовно-пастирської діяльності священнослужителя, який здійснює окормлення осіб, що утримуються в місцях позбавлення волі. Владика звернув увагу присутніх на необхідність ретельного опрацювання правового забезпечення діяльності тюремного духовенства, статусу храмових споруд та правового становища парафій на режимній території. Після завершення пленарного засідання учасники зборів відвідали виставку виробів обласних органів і установ виконання покарань, на території Державного виставкового центру в Києві. Потім у приміщенні Державної пенітенціарної служби України пройшов круглий стіл «Ефективність співпраці тюремного духовенства з адміністрацією установ виконання покарань після підписання Угоди про співпрацю УПЦ і ДПСУ від 26 серпня 2011 року». Архієпископ Вітебський Димитрій розповів про діяльність тюремних капеланів у пенітенціарних установах Білорусі, які працюють на штатній основі і отримують державну платню. |
| «Ми знаємо та відчуваємо сучасну ситуацію в Росії, ми бачимо, що зараз відбувається з віруючими в Україні. Ми відчуваємо ваш біль і незмінно молимося разом з вами», – наголосив Предстоятель Антіохійської Православної Церкви. За словами Блаженнішого Іоанна, візит делегації Московського Патріархату – це «свідчення великої любові Патріарха Кирила та всієї Руської Православної Церкви до Антіохійської Православної Церкви, яка зараз страждає». «Ми дуже вас любимо, ми завжди з вами, ми одна сім " я та одна Церква», – зазначив Блаженніший Патріарх Іоанн. Відповідаючи на патріарше привітання, митрополит Волоколамський Антоній висловив сердечну подяку за добрі слова та за благословення відвідати межі стародавнього Антіохійського Патріархату – Церкви, де учні Христові вперше почали називатись християнами. Він передав Блаженнішому Іоаннові від Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила його братську любов, найдобріші побажання та запевнення у незмінній підтримці. Голова ВЗЦЗ подякував Патріарху Іоанну за те, що він робить для збереження єдності світового Православ " я, яка сьогодні, на жаль, стикається з відомими погрозами: «Вірні чада Руської Православної Церкви з великою увагою слухають Ваші сильні та мудрі слова на підтримку церковної єдності, на підтримку вірних нашої Церкви, які сьогодні, як Ви згадали, зазнають в Україні міцних гонінь. Важко було собі уявити, що знову настануть часи, коли єпископів, священиків і мирян садитимуть у в " язницю; коли руйнуватимуть храми; коли розкольники будуть захоплювати церковні будинки та виганяти з них громади. Ваші слова, заяви Священного Синоду Антіохійської Церкви, багатьох її ієрархів є великим зміцненням і підбадьоренням для пастви нашої Церкви, особливо для тих, хто сьогодні зазнає цих страшних гонінь». На завершення Блаженніший Патріарх Антіохійський Іоанн Х висловив подяку архімандриту Філіпу (Васільцеву) та послу Російської Федерації в Сирійській Арабській Республіці О.В. Єфімову. «До нас відносяться слова, які можна побачити у Святому Письмі: " Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно! " » (Пс. 132. 1), – наголосив Предстоятель Антіохійської Православної Церкви. |
| У роки, коли владика очолював Московську духовну академію, а я — Санкт-Петербурзьку, ми як два ректори спілкувалися, обмінювалися думками і були однодумцями у головних питаннях, пов " язаних із розвитком богословської освіти в нашій країні. Але особливим чином таланти владики розкрилися на Київській кафедрі, коли його було обрано в найважчий момент новітньої історії православної України. Коли в 1992 році був спровокований розкол серед православних — під прямим впливом політичних сил, які мали намір підпорядкувати собі всю Україну, — тоді абсолютна більшість нашого єпископату, за винятком двох архієреїв (один з яких уже був на пенсії), не підтримали розкольників, але об " єдналися навколо владики Володимира і зберегли канонічне Православ " я в Україні. І в наступні роки Блаженнішому владиці були потрібні сила, мудрість, воля, щоб не підкоритися мінливим політичним поглядам керівників, які щоразу вимагали від Церкви робити те, що вони хотіли. Але Церква залишалася самою собою, об " єднуючи український народ. Попри всі відмінності політичних поглядів, історіософських поглядів, попри всі відмінності у благочесті, у звичаях, Церква об " єднувала і нині продовжує об " єднувати народ, незважаючи на кров, що проливається, незважаючи на воєнну конфронтацію. Я дякую Богові за цей миротворчий подвиг нашої Церкви, яка, не прогинаючись перед віяннями віку цього, несе велике свідчення про Христа своєму народові — про Христа, який є мир наш. Блаженніший владика помер учора о сьомій годині ранку. Я відразу отримав інформацію про цю подію, відправив заупокійну літію і, молячись, згадував життєвий шлях видатного ієрарха Православної Церкви, наше з ним спілкування і, звичайно, його заслуги перед українським Православ " ям. Дай Боже, щоб зберігалося непорушним канонічне Православ " я в Україні, і віримо, що покійний владика молитиметься про це перед лицем Божим. А ми всі, що залишилися тут, будемо трудитися, щоб ніякі віяння цього віку не руйнували боголюдський організм Церкви, нав " язуючи їй ті чи інші світські моделі поведінки або політичні проекти. Тільки така Церква залишається авторитетною для народу, оскільки все інше, що нерідко приймають на себе релігійні організації, ототожнюючи себе з тією чи іншою політичною силою, перестає бути актуальним, коли минає необхідність у цьому, отже минає і затребуваність такого роду організацій. Віримо, що Українська Православна Церква уникне спокуси і буде свідчити про Христа розп " ятого і Воскреслого, закликаючи народ жити згідно з божественним законом і тим самим знаходити справжню свободу. Амінь». |
| Особисто для мене великою радістю і глибокою розрадою стала присутність Його Святості, Святішого Патріарха Кирила, а також представників усіх Помісних Православних Церков, численних архіпастирів і пастирів з України, Росії, Білорусі, Молдови та інших держав на урочистостях з нагоди нашого ювілею — 75-річчя. Спільна молитва біля престолу Божого стала для мене важливою духовною підмогою в несенні митрополичого служіння на стародавній кафедрі Києва — матері міст Руських. Користуючись нагодою, хочу висловити щиру сердечну подяку не тільки тим, хто особисто прибув до Києва на урочистості в листопаді 2010 року, але й тим, хто направив нам свої привітання, повні теплих слів істинної християнської любові. Церква й Українська держава Найважливішою політичною подією в житті України в 2010 році стали вибори Президента України. Новим главою Української держави було обрано Віктора Федоровича Януковича. Перед інавгурацією він відвідав Києво-Печерську Лавру, де було відправлено подячний молебень, який очолив Святіший Патріарх. Протягом 2010 року Українська Православна Церква вибудовувала конструктивні стосунки з нинішньою владою. Керівництво країни бере участь у богослужіннях у дні великих церковних і державних свят. На рівні державних міністерств і відомств та Синодальних відділів Української Православної Церкви відбулися робочі зустрічі з метою розвитку співпраці між державою і Церквою у справі служіння народові та реалізації просвітницьких, освітніх, благодійних та соціальних проектів. Кілька разів ми зверталися до представників державної влади з проханням врахувати позицію православних віруючих у різних проблемних питаннях, таких як прийняття нового Податкового кодексу України, запровадження в Україні ювенальної юстиції, а також з питання легалізації в Україні грального бізнесу. Держава шанобливо ставиться до нашої позиції і обіцяє враховувати її при прийнятті рішень щодо зазначених питань. Все це свідчить про те, що церковно-державні відносини в Україні розвиваються і Українська Православна Церква має можливість вести і відповідно веде конструктивний діалог із державою. |
| У найважчий для Вашої Батьківщини України момент Господь покликав Вас служити тут, на дніпровських пагорбах. І знову — не в славі, не в честі, але через важкі роки пройшли Ви, несучи на собі важкий хрест Предстоятеля Церкви, відповідального за народ. Я мав щастя знати Вас, починаючи з 1965 року — коли Ви були ще молодим, красивим, енергійним архімандритом, якого так любив мій покійний духовний отець владика митрополит Никодим. Він з Вами пов " язував багато думок про майбутнє. Йому не судилося побачити розквіту Вашої діяльності, але думаю, що сьогодні він радіє разом із нами на небесах. І от, оцінюючи цей довгий життєвий шлях, я задаю собі питання: чому відбувається так, що одні люди, піднімаючись службовими сходами, отримуючи більше повноважень і більше відповідальності, стають дедалі гіршими й гіршими, і вчорашні друзі кажуть: «З ним спілкуватися неможливо — після того як він став начальником, він людей не бачить»? А інші, піднімаючись від сили до сили, стають дедалі кращими й кращими: минає певна різкість, притаманна молодому віку, людина знаходить внутрішнє смирення, розуміння неважливості своєї власної особистості перед лицем Божественної величі. Тоді кожен новий крок, що піднімає людину перед лицем людей, стає для неї ще одним кроком до Христа, тому що велике служіння — це хрест, це величезний тягар відповідальності. А тягар здатен розчавити, зруйнувати — чи не тому відповідальність високого служіння нерідко завершується тим, що людина виявляється нездатною продовжувати свою справу? Саме тому, що для Вас сходження сходами церковного служіння було знаходженням все нових і нових вимірів духовного життя, зануренням у духовний досвід, саме тому з кожним роком Ви ставали все більш доступним, відкритим. Ви навчилися зустрічати найсерйозніші проблеми зі смиренням, любов " ю та покірністю волі Божій, зберігаючи при цьому дивовижну здатність аналітично мислити, об " єктивно оцінювати ситуацію і приймати єдино правильні рішення. Я хотів би подякувати Вам, Блаженніший владико, за весь Ваш життєвий шлях, але особливо — за ці останні важкі роки служіння в якості Предстоятеля. Я вірю, що Вашою молитвою перед Богом, разом із молитвою Вашого єпископату, усього єпископату Церкви Руської, буде подолано розбіжності, розділення і люди зрозуміють, що там, де любов, — немає небезпеки. Там, де любов, — відходять людські конфлікти. Там, де любов, — Бог торкається людських сердець. І тому найважливіша проповідь, яку Ви говорите серед інших чудово сказаних проповідей, — це проповідь Вашого життя. |
| За словами митрополита Бориспільського і Броварського Антонія, «метою зустрічі було донести об " єктивну інформацію щодо тих проблем, які мають місце в українському Православ " ї, а також почути від самого Патріарха про те, що активно обговорюють в засобах масової інформації, а саме: про нібито наявне бажання Святішого Патріарха Варфоломія дарувати Томос про автокефалію найближчим часом». «Зустріч була довгою і відвертою, — зазначив митрополит Антоній, — кожен виклав своє бачення ситуації в Україні і не тільки в ній, тому що розколи існують не лише в Українській Православній Церкві, а й у багатьох Помісних Православних Церквах, і ми повинні шукати ті шляхи, які допоможуть вилікувати розкол». Митрополит Антоній підкреслив згоду сторін з приводу «неможливості легалізації розколу» в Україні, а також з питання про необхідність його подолання. «Ми будемо шукати рішення на базі наших канонічних правил, — наголосив митрополит Антоній, — а не так, як говорять в наших засобах масової інформації та деякі високопоставлені особи, що нібито питання вже вирішене. Ніхто ще не знає, як питання може вирішитися, так як воно досить складне, але ми повинні робити все для того, щоб наші брати і співвітчизники, які знаходяться в розколі, повернулися в лоно Православної Церкви». Митрополит Антоній особливо звзначив, що рішення щодо залагодження розколу має бути таким, «щоб ми, вирішуючи питання розколу, не створили нові розділення — або навіть загнали якусь частину віруючих у катакомби. Ми також сказали Константинопольському Патріарху, що якщо в Україні існуватиме паралельна канонічна структура, то не тільки в найближчому майбутньому, а й взагалі доведеться забути про єдину Помісну Православну Церкву в Україні». Гості передали Святішому Патріархові Варфоломію запрошення Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія надіслати представника до Києва на 1030-річчя Хрещення Русі. Служба комунікації ВЗЦЗ /Патріархія.ru Версія: російська , англійська Матеріали за темою Митрополит Будапештський Іларіон: Ватикан поступився лібералам у питанні одностатевих пар [Ihmepb " ю] Відносини Московського та Константинопольського Патріархатів у 1960-ті — на початку 1970-х років за матеріалами архіву Відділу зовнішніх церковних зв " язків [Стаття] Патріарх Варфоломій повівся вкрай непослідовно [Стаття] Заснування автокефалії: канонічний аспект [Стаття] Специальный центр Крымской митрополии направил куличи и свежие яйца в зону конфликта. |
| — …Але ж сьогодні люди теж продовжують вмирати. Що ж змінилося після Христового Воскресіння? — Спокутавши наші гріхи на хресті, Господь Своїм Воскресінням відкрив шлях до Царства Небесного. Тому свято Святої Пасхи — найбільше і найрадісніше для християнина. Життя вже набуло нового сенсу, воно сповнилося великої надії, а смерть втратила свою силу і владу. Кожен із нас покликаний до того, щоб стати учасником великої духовної перемоги, яку звершив Господь наш Іісус Христос. Його Воскресіння — серцевина нашої віри. А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших (1 Кор. 15:17). Після Воскресіння Христового смерть у її власному розумінні (як розрив людини з Богом) вже втрачає свою безумовність: вона залежить від вибору самої людини. Хто вибирає життя з Богом, той отримує життя вічне. — Чому на Світлій седмиці не поминають покійних? — Пасхальна радість не може бути затьмарена поминальною скорботою. У ці святкові дні ми згадуємо про покійних тільки у світлі радості перемоги над смертю, гріхом і дияволом. Сила — в дарі духа — Загальновідомо, що Христос воскрес близько 2000 років тому. Яким же чином прості рибалки, Його учні, змогли розповсюдити цю Благу Звістку по всьому світу? — Це велике чудо було провіщене ще в Старому Завіті: по всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх (Пс. 18:5). Сила апостольської проповіді — в дарі Святого Духа, Яким наповнювалися серця і вуста учнів Христа. Першохристиянська Церква була сповнена особливими дарами Духа, які відкривали серця людей, і вкладали в них Благу Звістку про Воскресіння Христа і спасіння людини. Крім того, сила апостольської проповіді — в досвідному пізнанні того, щó вони проповідували і чого вчили. Істинність своєї проповіді майже всі апостоли засвідчили мученицькою смертю. Вони навчили нас правильно вірувати в Бога. — А чому віра має особливе значення для нашого спасіння? — Апостол Павел говорить, що без віри догодити Богові неможливо (Євр. 11:6). Наша віра є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому (Євр. 11:1). Вона є вищою формою прояву свободи волі. Віра розкриває внутрішню сутність людини, визначає її вибір між добром і злом. Віра вчить нас направляти свою свободу на виконання Заповідей Божих і не піддаватися впливу страстей. Іноді людина може опинитися під впливом незаперечних фактів, які визначають її віру. Як це було, наприклад, при зустрічі апостола Фоми з воскреслим Христом. Сам Господь тоді йому засвідчив: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували (Ін. 20:29). |
|
|
