| — Як пояснити позицію Константинопольського Патріарха Варфоломія ? Як Ви вважаєте, чому Фанар втрутився у внутрішні справи українського правосла’я і з якою метою? — Це питання краще поставити самому Константинопольському Патріарху Варфоломію. Я не можу дати вичерпну відповідь, але можу поділитися з Вами деякими своїми думками. На початку ХХ-го століття починає активно формуватися нова теорія про особливі повноваження Константинопольського патріарха. Головним її ідеологом став у 1920 роки Константинопольський патріарх Мелетій (Метаксакіс). Якщо подивитися, як діяв Константинопольський патріарх 100 років тому відносно обновленців в Руській Православній Церкві, то можна побачити, що його дії практично ідентичні тому, що сьогодні робить Фанар в Україні. Якщо проаналізувати тексти Томосів, які надавав Константинопольський Патріархат за останні років 150, то можна побачити наскільки обмежена автокефалія т.зв. «ПЦУ». У тексті її Томосу Константинопольський Патріархат робить спробу закріпити за собою ряд особливих повноважень, які стосуються права надання автокефалії, права управління діаспорою, і права апеляції. Тобто всі ті амбіції і нововведення, які Константинопольський патріархат так активно намагався реалізувати, починаючи з минулого століття, успішно закріплені в томосі «ПЦУ». Таким чином, ми бачимо особливу ідеологію Фанара, яка не була характерна для православної свідомості аж до XIX-ro століття. Однак, ця ідеологія призводить тільки до ускладнення церковного життя, а не до вирішення проблем. Мене дивує чому в усіх проблемних ситуаціях, які іноді виникають в різних Помісних Церквах, Константинопольський патріархат, по-перше, втручається, а, по-друге, майже завжди займає сторону тих сил, які в тих Церквах знаходяться в опозиції до Священноначалля. Так було в 1920-ті роки з визнанням обновленців і підтримкою радянської влади. Тоді Константинопольський Патріарх рекомендував святому Патріарху Тихону відректися від престолу. Так було і у вас в Болгарії, коли в 1998 році на Соборі Предстоятелів в Софії Патріарх Варфоломій теж пропонував приснопам’ятному Патріарху Максиму відректися від престолу. Є багато й інших прикладів. Подібним чином Константинополь діє і в Україні. Саме тому, мені здається, що це не випадкова, а послідовна лінія поведінки Константинопольського Патріархату. Але це приносить тільки шкоду Церкві. |
| Кажу вам, дорогі мої брати і сестри, знову ж таки не як загальну рекомендацію, а просто трішки поділяюся своїм особистим життєвим досвідом. Не можу сказати, що цей досвід такий багатий і всебічний; напевно, у багатьох із вас він глибший. Але завжди і за будь-яких обставин нам потрібно уникати самовиправдання, особливо коли совість нам підказує, що не все добре ми зробили. А самовиправдання — часто і густо. Розсварилися два брати чи дві сестри. Не скажу, щоб я був свідком сварок між сестрами, а конфлікти між братами спостерігав. Ну і потім кожен (і до мене нерідко так зверталися) починає давати свою інтерпретацію конфлікту, і завжди винною виявляється інша людина. Зараз у мене рідко виникають такі духовні можливості, а раніше, коли ще не був Патріархом, я мав можливість спілкуватися з братією на зовсім простому рівні. Так от, щоразу учасник конфлікту говорив мені тільки про те, як він скривджений, який поганий той, інший, і як несправедливо той вчинив. Найчастіше таку людину потрібно зупинити і сказати просту фразу: « Рцем і про себе самих . Не треба про інше — про себе говори». Ти вступив у конфлікт, ти розумієш, що хтось вчинив неправильно, але ти насамперед оцінюй свою позицію, свої слова. Тому що за свої слова ти будеш відповідати перед Богом, а не за дії іншої людини. Господь не запитає тебе: «А як ти оцінив вчинок брата?» Ні! Він запитає, як ти почував себе, поводився і говорив у цій ситуації. Тому фокус нашої уваги у духовному житті має бути зосереджений насамперед на нас самих. Але тут є винятки. Коли до духівника приходить людина, що кається, тоді фокус має бути спрямований на неї. Треба дуже уважно слухати, що говорять люди, і в цьому випадку співвідносити те, що відбувається з людиною, і свій особистий досвід може бути небезпечним. Адже ти не проживав її життя, вона була у зовсім іншому становищі, вона живе в іншому вимірі, а ти її оцінюєш або засуджуєш зі своєї позиції. Це найнеправильніший підхід, і духовність не полягає в тому, щоб виносити суд тим, хто до нас підходить. Духівництво полягає в тому, щоб разом з людиною, яка страждає (бо до нас підходить хвора, духовно хвора людина) помолитися разом, поміркувати разом. Не проповідувати ex cathedra — це найжахливіше, а просто поміркувати. Сказати, якщо нагода: «Слухай, давай посидимо, поговоримо. Ти мені розкажи», і підвести людину до розуміння того, що і вона, якщо йдеться про конфлікти, особливо сімейні, несе частину відповідальності. |
| Ну й, нарешті, про останні рішення Священного Синоду — ви, напевно, про них чули. Зараз іде процес створення нових єпархій у Руській Церкві, і треба ясно розуміти, чому ми йдемо таким шляхом. Мені доводиться багато подорожувати по країні, і ось, знайомлячись із церковним життям на місцях, особливо в Сибіру, на Далекому Сході, у деяких інших регіонах, я виявив дещо, що мене дуже засмутило. Уявіть собі: для того щоб перелетіти від Магадана до Іркутська на сучасному реактивному літаку, потрібно чотири години. Це рівно стільки, скільки від Москви до Лондона. Щоб перетнути Красноярський край із півдня на північ, потрібно летіти три години з гаком — це як від Москви до Парижа. Щоб перетнути Оренбурзьку область із заходу на схід, потрібно рівно стільки часу, скільки летіти з Москви до Бреста. І ось на цих величезних територіях — один правлячий архієрей і часто дуже невелика кількість парафій. Це й зрозуміло — бо як архієрей може стимулювати відкриття парафій на таких величезних відстанях? Тому й було прийнято рішення заснувати в межах єпархій, де є така потреба, — а потребу ми визначили виходячи з прохань самих єпархіальних архієреїв, — нові єпархії. За останні два з невеликим роки ми відкрили 35 нових єпархій у Руській Православній Церкві — 25 на території Російської Федерації і 10 за кордоном — у державах Середньої Азії, Казахстані та Естонії. Цілу низку проектів в єпархіях можна здійснювати тільки спільно, наприклад, утримувати семінарію, видавати журнал, вести телевізійну програму, взаємодіяти з навчальними закладами. Для того щоб у рамках одного суб " єкта Федерації архієреї могли працювати як одна команда, щоб самостійні єпархії, що знаходяться в межах одного суб " єкта Федерації, мали можливість координувати свої дії, для того щоб хтось із архієреїв ніс особливу відповідальність за взаємодію з губернатором і з центральною владою, на останньому засіданні Синоду було ухвалено положення про створення митрополій. Якщо на території суб " єкта Федерації більше однієї єпархії — дві, три, чотири, то ці єпархії об " єднуються в митрополії, за зразком, який існував у стародавній Церкві й до якого хотіли повернутися на Соборі 1917-1918 рр., але не змогли. Пізніше до цієї моделі хотів повернутися Блаженніший митрополит Сергій, Патріарший Місцеблюститель, і, як я вже казав, у момент перепочинку з 1928-го по 1934 рік було висвячено архієреїв удвічі більше, ніж було в Російській імперії. Наступним кроком мало стати створення митрополій, але з 1934 року знову почався терор, і було вже не до створення митрополій. |
| Інше питання, що міжнародні структури можуть реально зробити з огляду на такі порушення. Потрібно сказати, що певні результати вже були досягнуті нами, незважаючи на порівняно невеликий термін нашої правової активності. Так, за сприяння міжнародної правозахисної організації Public Advocacy нам вдалося домогтися прийняття щодо України ряду правозахисних рішень на рівні ООН. Зокрема, у справі про виселення нашої громади з храму, який їй належить, в Івано-Франківську Комітет з прав людини ООН виніс рішення в процедурі «interium measures», що дозволило запобігти негайному виселенню віруючих з храму за рішенням суду. Також спеціальний доповідач з питань свободи релігії та переконань ООН, разом з рядом інших спецдоповідачів, в результаті постійного юридичного інформування з проблем віруючих, – направив уряду України комунікацію в зв’язку з такими порушеннями. З 2017 року спільно з названої вище правозахисною організацією ми організували і провели в штаб-квартирі ООН в Женеві івенти з проблем дотримання прав віруючих України, Чорногорії і Північної Македонії. Ці івенти проходили в рамках регулярних засідань Ради з прав людини ООН, тому на них були присутні дипломати держав-учасниць ООН, представники міжнародних організацій, журналісти. Важливо, що на цих заходах були присутні наші клірики і миряни, які свідчили про порушення їх прав «з перших вуст». Всі ці дії, на наше переконання, є прикладом гарної правової роботи по захисту прав віруючих, і я закликаю представників усіх релігійних спільнот світу, яким не байдуже становище християнства в наш час, – приєднатися і активно спільно брати участь у захисті не тільки релігійних організацій віруючих, але і відстоювати християнські цінності, які безсумнівно піддаються останнім часом правовій ерозії і різнобічним атакам. — Опишіть нам ситуацію в Україні. Чи поліпшилася вона у порівнянні з минулим роком? — Як я вже відповів вище, ситуація в Україні характеризується спробами політиків найвищого рівня юридично обмежити Українську Православну Церкву і створити переваги для «Православної церкви України». Це проявляється в різних діях. Так, в Україні прийнято закон про те, що всі релігійні організації нашої Церкви зобов’язані змінити свої назви і включити в них відомості про належність до Руської Православної Церкви. Це робиться з метою третирувати наших віруючих, створити їм образ проросійських сил, що дозволить грати на військових настроях, розпалюючи ненависть і ворожнечу до наших людей, захоплюючи храми і переводячи їх «ПЦУ», яка просувається націоналістичними і радикальними політиками. |
| І цей приклад стосується не тільки міжособистісних відносин. Те ж саме відбувається на рівні суспільства, держави, всього людського роду. Як часто слова про мир, справедливість, рівність людей, які з легкістю вимовляють політики, прикривають зовсім інші думки, іншу реальну політику, інші дії! У нашому житті ми постійно стикаємося з цією відсутністю людської цілісності. Не тільки брехня всередині нас і лицемірство зовні виявляють відсутність цієї цілісності, а й багато іншого — наша малодушність, слабкість, захист власних інтересів, який часто супроводжується готовністю зрадити інтереси інших, а нерідко й Вітчизну нашу. Таких прикладів відсутності цілісності можна навести величезну кількість. Кожен знає і розуміє, про що зараз йдеться, тому що в кожному з нас є ця слабкість внутрішньої конструкції. А якщо так, то надзвичайно важко витримати удари, чи то від диявола, чи від спокус часу, чи від суєти, багатства, насолод. І ми втрачаємо цю внутрішню силу і вже нездатні здобути перемогу. Тому нам потрібні приклади — не тільки книжкові приклади, не тільки приклади в слові — нам потрібні приклади у справах. От монастирі й покликані бути місцями, де люди виховують у собі цнотливість, — і прийняттям обітниць, і життям у підпорядкуванні волі Божій. Саме цілісність особистості, яка є результатом перемоги людини над самою собою, і потрібна людям. Саме тому такою любов " ю і пошаною оточуються святі обителі. Не тому що там красиві храми або чудові братські корпуси, але тому що там живуть люди, теж зі своїми слабкостями і зі своїми гріхами, але такі, що борються за збереження своєї цілісності. Дай Боже, щоб і Данилівська обитель, що відкрита 30 років тому і являє собою первістка відродження Руської Православної Церкви, несла навколишньому світу свідчення про красу духовного подвигу, про подвиг цнотливості, про подвиг внутрішній, що має величезне значення для перемоги людини над злом і будь-якими зовнішніми обставинами. Віримо й сподіваємося, що саме такі приклади допомагатимуть нашому народові, кожній людині боротися за свою власну цнотливість, за цілісність своєї особистості, за міцність внутрішньої духовної конструкції, адже тільки вона і може допомогти людині не тільки в годину випробувань, але і щоденно залишатися вірною Божому закону і сподіватися на спасіння. |
| Є класичний вислів митрополита Сергія (Сергій (Страгородський) — єпископ РПЦ, в 1943-44 рр. — Патріарх Московський и Всія Русі — ред.): «Спілкування Константинопольського Патріархату з обновленцями може хіба Патріарха зробити обновленцем, а не обновленців православними». Це є прямою паралеллю до сучасних подій. Я не знаю, чому на Фанарі (мікрорайон в Стамбулі, де знаходиться резиденція Константинопольського Патріарха — ред.) забули про інші події 1920-х років, коли турецьке керівництво створювало Турецьку православну церкву, яка була б непов’язана з грецьким Православ’ям. З огляду на той біль, який тоді відчувала сама Константинопольська Церква, вона мала б розуміти наслідки своїх нинішніх дій в Україні. Чому вони про це все забули — я не знаю. — Наскільки ймовірний розрив молитовного спілкування з Константинополем? — Якщо справді, не дай Бог, до такого дійде справа, так. Але уся відповідальність буде на Константинополі через його рішення. — Тобто, рішення позачергового синоду РПЦ «про призупинення поминання Патріарха Константинопольського за богослужінням РПЦ» можна трактувати як перший крок до цього розриву? — Так. — Чи можна буде говорити саме про «розкол» Православ’я чи варто вжити інший термін? — Ці дії можуть призвести до розколу українського суспільства, і на найближчі роки або й на століття треба буде відкинути думки про єдину церкву — саме це нас зараз хвилює найбільше. Існування двох церковних юрисдикцій розріже тіло нашого суспільства дуже глибоко, і я не уявляю, як потім це зцілювати. Звісно, це призведе і до розколу у всьому православному світі. На жаль, від єресі та розколу ніхто не застрахований, якщо не жити соборно. В церковній історії бували випадки, коли великі патріархи ставали єресіархами та розкольниками. Церква живе своєю повнотою. Єпископат вчиняє не так, як сам хоче, чи має від когось завдання, а відчуваючи, чим живуть люди. Люди для нас не електорат, як у політиків, у нас — народ Божий. — Якщо Верховна рада ухвалить закон, за яким УПЦ МП має змінити свою назву, ви виконаєте його? |
| Проповідувати Христа, а тим більше свідчити про свою особисту віру завжди важко. У наш час теж важко, хоча й легше, напевно, ніж за радянських часів. З іншого боку, в чомусь важче, тому що зараз розвивається нігілістичне ставлення до будь-яких ідей. Проповідь про Христа, свідчення про Христа завжди пов " язані з рівнем власної релігійності того, хто проповідує, бо ніщо не переконує так, як особистий досвід людини. Якщо ви в розмові з сучасною невіруючою людиною наводитимете за схоластичною богословською схемою так звані докази буття Божого, то в кращому випадку вона плечима потисне. А от якщо ви будете говорити їй, що таке молитва в конкретних ситуаціях, в яких ця людина опиняється, то не виключено, що вона зрозуміє, що молитва — це велика сила, здатна в ту мить, коли провалюєшся в життєву трясовину, виявитися твердим грунтом і врятувати від загибелі. Особистий вимір релігійності є дуже важливим чинником нашого християнського свідчення, однак недостатньо говорити тільки про особисте. Адже християнство, безперечно, може дати ключ до вирішення багатьох проблем сучасності. Чому Руська Православна Церква прийняла Основи соціальної концепції? Тому що треба було дати нашим сучасникам поживу для розуму і показати, що християнство є світоглядною основою для позитивного вирішення великих проблем, які стоять перед людьми. Так що потрібно, звичайно, і одне робити, і іншого не забувати; але найголовніше — в серці своєму відчувати Бога і частіше молитися. І тоді Господь буде допомагати в усіх обставинах, у тому числі і в таких, про які Ви говорите. — Здрастуйте, Ваша Святосте, мене звуть Симонова Анна. Я член молодіжної ради Новосибірської єпархії, організатор соціальних проектів, а також підприємець. У Новосибірську та в інших містах Росії за останній час було скасовано кілька концертів сатанинських і язичницьких музичних груп. Це сталося внаслідок активних протестів громадськості, у тому числі молоді, що отримало великий резонанс в Інтернеті та ЗМІ. Я особисто була учасницею цих протестів, бо неможливо байдуже дивитися на те, як під виглядом культури для молоді з відкритих майданчиків міста зневажається ім " я Боже. Але далеко не всі поділяють таку точку зору. Яку позицію тут повинна займати православна молода людина, і які дії ми можемо і повинні здійснювати? Дякую! (Оплески) |
| — Зараз представники нової церкви створюють проблеми канонічній Церкві, але чи повинен Константинопольський Патріарх, який має згідно з Томосом певні повноваження у новій церкві, зробити заяви і повпливати на цих людей, які вже не приховують своєї боротьби за владу? Чи повинен Патріарх Варфоломій покласти цьому край? — Я не можу знати, про що думає Вселенський Патріарх. Нам нелегко говорити про Патріарха Варфоломія, адже він наш батько, ми його поважаємо і любимо. У той же час ми вважаємо митрополита Онуфрія нашим братом. Ми не робимо поділу між українцями і греками, для нас вони брати і православні християни. І ви повинні розуміти, що нам боляче від того, що зараз відбувається — боляче і за одну Патріархію, і за іншу, і за Церкву України. — Є думка, що спроба з плином часу оголосити дії розкольників благодатними таїнствами і визнати їх хіротонії призводить до розмиття понять про добро і зло. Виходить, що ще вчора якісь явища Церква визнавала гріхом (наприклад, той же Патріарх Варфоломій в листі до РПЦ визнав правильність накладення анафеми на Філарета), а сьогодні виявляється, що гріх перестав бути гріхом. Через спробу переглянути минуле цієї структури, переглядається не тільки питання її статусу, територіальних меж канонічної Церкви, а й питання гріха і добродіяння У Церкві стирається поняття добра і зла: вчорашні грішники розчерком пера можуть бути оголошені благочестивими священиками, а благочестиві священики — грішниками. Що ви про це думаєте? — Дивіться. Кожен гріх і кожен поганий вчинок прощається через розкаяння. Якщо є розкаяння, Церква приймає кожну людину. Звичайно ж, це не обмежується однією людиною. В історії Церкви є приклади, коли наша Церква в цілях ікономії рішенням Синоду приймала в свої обійми громади схизматиків. Однак цьому має передувати каяття і визнання гріха. Тоді Церква, як любляча мати, обіймає всіх своїх чад. Але, на жаль, у випадку з Філаретом ми цього не побачили. — Недавно митрополит Еммануїл з Константинопольського Патріархату відвідав Україну і між іншим зустрівся з Філаретом Денисенком. Після зустрічі було зроблено спільне фото, на якому ззаду видно патріарший куколь Денисенко. Ці ж фотографії опубліковані і на офіційному сайті Фанару. Денисенко в своїх промовах вказує, що оскільки Патріарх Варфоломій вже визнав нову Церкву, то він піде на будь-які поступки, навіть якщо вони будуть порушувати умови томосу, заради того щоб не втратити авторитет в очах інших Церков. Якщо Денисенко буде визнаний патріархом Варфоломієм у статусі патріарха, як до цього можуть поставитися у православному світі? |
| Наші люди будуть захищати свої храми. Людей доводять до такої ситуації, що у них не лишається іншого виходу. Якщо немає надії на законність, то не залишається іншого варіанту, як самим захищатись. Але ніхто з нас не закликає до агресії, ми лише попереджаємо: люди, не дай Бог, не зробіть такий крок, який може призвести до конфліктів, і конфліктів серйозних. Ось на цьому ми наголошуємо. — А які саме націоналістичні організації отримали такі вказівки і від кого? — Це закрита інформація, і я не хотів би її розкривати. — Лаври зараз перебувають у власності держави, але знаходяться у користуванні УПЦ МП, згідно з рішеннями влади. Якщо ці рішення будуть скасовані, натомість лаври передадуть майбутній церкві. Які ваші дії у такому випадку? — По-перше, ми будемо молитися, щоб цього не відбулося. Останню крапку в усіх питаннях ставить Бог. По-друге, якщо у нас заберуть ці лаври, то хто там буде жити? У нас в одній Києво-Печерській лаврі близько 300 монахів, а наскільки мені відомо, якщо об’єднати монахів УАПЦ і КП, їх не набереться й двохсот чоловік. — Ви не очікуєте великого переходу ваших парафій до лав нової церкви? — Я знову повернуся на початок ХХ століття, коли більшовики створили кілька обновленських течій і передали їм храми. Але ці храми стояли пустими. Народ туди не ходив, натомість ходив в Церкву, яку очолював тоді Патріарх Тихон. Храми «тихонівської» Церкви були заповненні, а обновленські стояли пустими, бо люди знають, де правда. Не можна узаконювати гріх заради будь-яких геополітичних чи національних питань. Гріх завжди залишається гріхом. — Наскільки позиція УПЦ МП у всіх питаннях щодо автокефалії формується тут, у Києві, і наскільки вона координується з РПЦ? — На основі наших канонів і статуту Українська Православна Церква є самостійною у своєму управлінні. Як член Священного Синоду можу сказати, що з Москви не приходило жодної вказівки з жодних питань, чи то створення єпархій, чи то обрання єпископів тощо. Ми користуємося реальною навіть не автономією, а фактично автокефалією, хоч юридично це і не зафіксовано. |
| Дії олігархів і масонів - це для нас покарання за наші гріхи, ми думаємо про земні речі, а Бога викидаємо із нашого життя, тому маємо те, що маємо. У Господа всі народи люблені, всі люди створені на образ і подобу Божу, тому Господь є противником будь-якої війни, Він вчить прощати, благословляти наших ворогів, кривдників. Євангеліє від Матея 5:44. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас. Євангеліє від Луки 6:27-31. А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, 28. благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають. 29. Тому, хто б " є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі. 30. Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся. 31. І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Тому не Путін наш ворог, а масони і олігархи, які є у нашій владі. Хай Господь дасть їм стільки добра, скільки вони зробили і продовжують нам робити зла. Господь все бачить, все знає, за добро нагороджує, а за зло карає. Олександра (Україна) 2014/11/12, 16:31:14 «Патриотизм — последнее прибежище негодяя» (англ. Patriotism is the last refuge of a scoundrel) — афоризм, произнесённый доктором Самуэлем Джонсоном в Литературном клубе (англ. The Club) 7 апреля 1775 года (Википедия) Светлана 2014/10/28, 00:42:24 ГОСПОДИ БЛАГОДАРЮ.КИРГИЗ. Юра Юрченко 2014/10/26, 10:44:07 Братией и сёстры! Не обманывайтесь сей статьёй! Это лукавого духа прельщение и писание сие есть ни что иное как провакация! Православие учит любить друг друга и молиться за власти и воинство ея! А сия статья ложная и не без руководства сатаны описана ибо афонские старцы в святости своей такого сказать не смеют но молятся за Россию денно инощно! А вы же не ищите пророчеств и предсказаний и род лукавый и прелюбодейный ищет знамения но внимайте своему спасению и поступайте по Закону Господню и Бог своей милостью вас не оставит! А тебе лукавый дух писавший сие и развращающий умы слабых и клевещущий на старцев да будет за сие великое осуждение от Бога! Аминь! |
|
|
