| Все наше побережье Тихого океана в допущенных для десантов пунктах, а также Камчатка и Сахалин должны быть удержаны в наших руках. Что же касается Сахалина, то нужно поставить задачей овладение его южной частью. Для решения указанных выше задач назначенные для Дальнего Востока в настоящее время [силы] (26 стр. дивизий) должны быть усилены и доведены до 40 стрелковых дивизий. Считается необходимым на Дальнем Востоке, Забайкалье. МНР развернуть: – 40 стрелковых дивизий – 1 горнострелков. погран. дивизия на Сахалине – 8 отдельных стрелковых полков – 7 отдельных горностр. батальонов – 5 кавалерийских дивизий – всего 3 748 орудий – 7 танковых бригад – 3 бронебригады – всего танков 3 525 танка. Самолетов (вместе с ТОФом) – 2 898, из них: бомбардировщиков – 1 524 истребителей – 958 разведчиков – 457. По армиям и направлениям группировка должна быть: 57 особый корпус (МНР) – 3 стр. дивизии, 1/2 кав. дивиз., 1 танковая бриг., 3 бронебригады, 100 самолетов. Забайкальское направление – 14 стр. див., 2 1/2 кав. дивиз., 2 танк, бриг., 682 самолета. Благовещенское направление – 7 стр. див., 1 танк, бриг.) Усть-Сунгарийское напр. – 4 стр. дивиз., 1 танк. бриг. ) 1012 самолетов. Приморское направление – 10 стр. див., 2 кав. див., 2 танк, бриг., 515 самолетов. Резерв на Забайкальском направлении 2 стр. дивизии. Подробно группировка указана на схеме 3. Таким образом, с окончанием сосредоточения, мы будем превосходить японцев в пехоте, но наше превосходство главным образом будет в технике: на 900 орудий, на 200 танков, в самолетах более чем в 2 раза. Условия нашей железнодорожной сети для сосредоточения сил для решительного наступления требуют до 3545 дней. Наше превосходство в авиации позволит замедлить сосредоточение японских сил на Приморском и Благовещенском направлениях. Поэтому, если мы вступим в войну до окончания полного сосредоточения японской армии, то наше превосходство в авиации и танках позволит нам, не ограничиваясь активной обороной, вести короткое наступление на Забайкальском. Благовещенском и ПРИМОРСКОМ направлениях. |
| Слово дивы, девы, dives, тесно сродное с deus, – во многих арийских языках имело приблизительно одно и то же общее значение божественности и только впоследствии приобрело переносное значение дивного, удивительного» 156 . Большие, а особенно Малые Дива, поражавшие прежних путешественников своею белизной, теперь потемнели, как бы закоптились и замшились. Кроме того, Большие Дива теперь наполовину разрушены. Года 3–4 тому назад их стали разламывать, по распоряжению железнодорожного начальства, в виду опасности обвалов и крушения поездов железной дороги, проходящей под ними. Разрушение этих загадочных памятников старины вызвало заявление со стороны М. Д. Свербеева, который просил Воронежскую Ученую Архивную Комиссию возбудить ходатайство о воспрещении этой разрушительной работы. Присутствовавший в Комиссии г. Начальник губернии П. А. Слепцов обещал принять меры к охранению столпов от разрушения. (Труды Ворон. Уч. Арх. Комиссии, в. I, ж. стр. XLVI–VII). Но уже теперь это не прежние Дива: Некоторые из них срыты на половину, у других снята вершина; в целом виде сохранилась небольшая группа близ пещерной церкви. Однако и теперь, если подходить к Дивам сверху, со стороны Маяцкого городища, то предположение Л. Б. Вейнберга покажется правдоподобным. Дива – это, как будто, вторая линия укреплений, вторая стена, защищающая нагорное население от набегов врагов. А углубляющиеся линии, как бы разделяющие столпы на отдельные камни, приложенные друг к другу, еще более утверждают в мысли, что это гигантское сооружение – дело рук человеческих. Но это предположение быстро исчезает, когда пойдешь от Больших Див вниз по течению реки. Достаточно одного взгляда на меловой берег реки, чтобы убедиться, что строение этого берега однородно со строением столпов Див: те же углубляющиеся линии, разделяющие меловые пласты берега на отдельные глыбы, как бы искусственно прилаженные друг к другу. Еще труднее допустить искусственное происхождение Див потому, что Дива разбросаны на 10-верстном расстоянии, а не под одним Маяцким городищем. Зачем было сооружать по одному столпу в других местах по течению реки? Гораздо проще видеть в этих столпах не искусственное сооружение, а своеобразное явление природы, которым впоследствии воспользовались для своих целей местные жители. |
| 1642 Див, тождественное с латинским Deus и греческим Θες (косвенные падежи от Ζες – Δις, Δι), собственно значащее светлый, первоначально употреблялось о божестве в добром смысле (нынешнее значение слов: дивный, дивно) и потом уже начало употребляться в злом (что случилось со словом и у Персов, у которых div – злой дух, Афанасьев, I, 127 fin.). Вместе с божеством мужского рода – Дивом в сказаниях ставится божество женского рода – Дивия: «ов Дыю жьреть, а другыи Дивии», Библиографические листы Кеппена, 1825г., стр. 88 sub fin., cfr Летописи Русской литературы Тихонравова IV, 3, 99). Как о божестве чёрном, которое наносит людям несчастья, о Диве говорится в слове о полку Игореве: «уже вържеся Див на землю» (русскую, которую страшно опустошали Половцы, Руские Достопамятности III, 130), а о диве-филине, как птице бога-Дива в нём же: «див кличет връху древа» (предвещая несчастья,– ibid. стр. 38). 1643 Вместо Мары других Славян, божества женского рода, у нас, Русских, вероятно, был Мор (морить), божество мужеского рода, ибо слово мор до сих пор употребляется у нас так, что заставляет предполагать существование языческого чёрного бога: пришёл, напал мор на людей. У сербов Мара-Куга и Mopuja, Караджич Слово. По нашей русской мифологии помощницей смерти является Баба-яга (Афанасьев III, 586) и потом орудиями злых божеств между самими людьми – ведьмы (о которых у него же в том же томе). 1645 На народных игрищах, составляющих остаток языческих им празднований, до сих пор употребляют их чучела или куклы. 1646 Гельмольд, lib. I, § 83, говорит: alii (dei Sclavorum) silvas vel lucos inhabitant, quibus nullae sunt effigies expressae. 1647 Это видно из того, что Владимир, поставивши в Киеве в 980г., очевидно, возможно великолепную статую Перуна, поставил её деревянную и только отчасти присоединил в ней к дереву серебро и золото: «постави Перуна древяна, а главу его сребрену, а ус злат». Cfr Ибн-Фоцлана у Френа, S.9. 1654 В великий четверг кликами мёртвых (Стоглав гл. 41, вопрос 26, Казанское издание стр. 190), т. е. приветствовали их, возвращающихся с того света; в Троицкую субботу справляли на кладбищах поминки и тризны по мёртвым (Стоглав гл. 41, вопрос 23, Казанское издание стр. 187), т. е. провожали их на тот свет. (До сих пор сохраняющееся народное верование, что души мёртвых выпускаются из ада к Светлому дню и снова в него запираются к Троицыну дню). |
| Святіший Патріарх Кирил вручив А.С. Кончаловському орден преподобного Андрія Іконописця 26 грудня 2022 р. 16:38 26 грудня 2022 року у Патріаршій та Синодальній резиденції в Даниловому монастирі і Москві відбулася зустріч Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з Андрієм Сергійовичем Кончаловським, режисером театру та кіно, президентом кіноакадемії «Ніка». Зважаючи на внесок у збереження традиційних цінностей у суспільстві та у зв " язку з 85-річчям від дня народження Предстоятель Руської Православної Церкви нагородив А.С. Кончаловського орденом преподобного Андрія Іконописця І ступеня. «Дякую Вам, Андрію Сергійовичу, за Ваш напрочуд сильний вплив на наш культурний соціум, за Ваше просування добрих і правильних думок та ідей, чудових художніх образів», — сказав Святіший Владика, вручаючи нагороду. За словами Його Святості, творчість А.С. Кончаловського служить справі утвердження справжніх моральних і духовних цінностей. «Висока культура та високе мистецтво не можуть бути відірвані від цих високих цінностей, — наголосив Святіший Патріарх. — Якщо воно відривається, то перестає бути високим. Ми не судимо, у кожного свої вподобання, але про висоту такої творчості говорити не доводиться. Висота лише по вертикалі, а там, на вершині, Бог. І чим вище людина у своїй творчості наближається до Бога, тим сильніший її вплив на душі людей». «У Вашій творчості міститься ця вертикаль. І у Вашій особистості: Ви любите Батьківщину і Ви стверджуєте ті істини, які для людей дуже важливі», — зазначив Святіший Владика, звертаючись до гостя. У слові у відповідь А.С. Кончаловський, подякувавши Предстоятелеві Руської Церкви за високу нагороду, зокрема, сказав: «Я згадую фразу Єремії дуже часто: якщо можеш витягти з нікчемного дорогоцінне, тоді ти будеш як уста Мої (див. Єр. 15:19). Тому загалом мистецтво, якщо воно є, це — побачити невидиме за видимим». У свою чергу Святіший Патріарх Кирил нагадав, що видатний ієрарх XIX століття митрополит Філарет (Дроздов) у своєму Катихізі, який є чудовою пам " яткою російського православного богослов " я і до цього дня вивчається в семінаріях, на питання, що є віра, цитує апостола Павла: Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих (див. Євр 11:1), після чого дає пояснення, що віра є впевненість у невидимому як у видимому, а також у тому, що бажане і очікуване є сьогодення. |
| Встал в 9 час. Погода была серая, весьма приятная для путешествия. На всех [станциях] встречала масса народа, т. к. по этой дороге очень редко ездили. Не доезжая Екатеринослава, остановились и сделали хорошую прогулку вдоль пути около 21/2 верст. Во время чая пролетели мимо Екатеринослава, узнал Брянский завод. Около 10 ч. остановились на ст. Попово, где еще погуляли, наслаждаясь теплым воздухом с ароматом белой акации. 12-го мая. Четверг. Встал на ст. Альма, чтобы видеть знакомые красивые места. День был чудный с свежим ветром. В 10 час. прикатили в Севастополь. Морское и военное начальство, дамы, почетный караул от Черном. фл. эк. В 11 час. посетили Романовский институт. После завтрака принял доклад Григоровича. В 2 1/2 отправились на нефтяном катере на рейд. Так вышло удачно, что весь флот был именно теперь в сборе. Посетили вместе линейные корабли: “Имп[ератрица] Екатерина Великая” и “Имп[ератрица] Мария”. Корабли в большом порядке и производят могучее впечатление. Вернулись в поезд в 5 1/2 ч. Занимался делами. Вечером долго оставались на воздухе, разговаривали с обедавшими моряками. 13-го мая. Пятница. Чудный день во всех отношениях. Я с Алексеем побывал на 25 судах. В 9 1/2 час. начал объезд посетив: лин. корабли — “Евстафий”, “ Иоанн Златоуст ”, “Пантелеймон” и “Ростислав”; и крейсера — “Кагул”, “Память Меркурия”, “Алмаз” и “Прут”. На каждом обходил офицеров и команды и благодарил их за боевую службу. Вернулся к завтраку. В 2 1/2 продолжал объезд со всеми детьми. Посетил всю минную бригаду. Миноносцы 1-го дивизиона: “Пронзительный”, “Счастливый”, “Беспокойный”, “Гневный” и “Дерзкий”; 2-го дивизиона — “Громкий”, “Пылкий”, “Быстрый” и “Поспешный”; 3-го див. “Лейтенант и “Лейтенант Зацаренный”; 5-го див. “Заветный”, “Звонкий”, “Жаркий” и “Жуткий”. Кончил ровно в 5 час. Сандро встретил нас на пристани и обедал с нами. Вечер был теплый и дивный. 14-го мая. Суббота. Дивный жаркий день. В 10 1/4 отправились на лин. кор. “Имп. Мария” к обедне. Аликс с детьми вернулась в поезде, а я заехал к Эбергарду на “Георгий Победоносец” и выслушал его доклад. Начали завтрак в час с половиною. В 2.45 отправился со всеми детьми на Северную сторону, где осмотрел весь участок, на кот. возводятся постройки здешнего Морского корпуса. Посетил авиацию Черном, флота и оттуда проехал через город на другую гидро-авиационную станцию у Круглой бухты — все вновь устроено. Вернулся в поезд в 6 час. Не успел почитать до обеда. 15-го мая. Воскресенье. |
| Оно представляет неоспоримые доказательства глубочайшей древности в общем своём характере и в то же время новости во многих подробностях. Такими доказательствами можно считать самоё имя божества Агура-маз-дао (господин великий бог), которого многосложность совершенно противна первобытной простоте; двойное употребление одного и того же слова – Див в смысле злого духа и Дао в смысле бога, между тем как Дао есть только местное изменение коренного Див (то же отношение, что между наречиями сербским и малороссийским в спряжении глаголов); произвольно-философское введение безличного Зерване Акерене, т. е. олицетворённой вечности; неясное отношение злого начала к доброму и, особенно, нелогическое нарушение духовной свободы в необходимо-злом характере творений злого Ангри-Маньюса, между тем как творения самого божества способны к злу и добру. Таковы явные доказательства реформы не вполне удачной. К ней ещё остались примешанными некоторые совершенно чуждые стихии, из которых едва ли не главнейшей можно считать какое-то обоготворение коровы или быка. Этот весьма важный символ, неизвестный древнему Иранству, но встречаемый почти во всех синкретических религиях, представляет вещественную природу, незлобивую, но зато не имеющую ни определённого характера, ни внутренней энергии. На ликийских памятниках он должен считаться изображением жизни или стихий земных. О введении женского начала в некоторых частях Зендавесты говорить нечего. Оно принадлежит, как и весь Бундегеш, эпохе гораздо позднейшей, когда персидское царство стало клониться к упадку внешнему и внутреннему. За отстранением этих явных приростов и произвольных прибавок реформатора, остаётся чистое, возвышенное верование, далеко превосходящее глубиной мысли и чудной чистотой молитвы все прочие религии; верование столь близкое к духовному наследию Симо-Яфетидов, к поклонению Гелю, что их необходимо должно считать за совершенно тождественные в своём начале. То же понятие о свободном творчестве, о свободе духовной и о падении, те же предания о прошлом блаженстве, о потопе и, наконец, те же мессиянические обещания о будущем Спасителе-Сезиоше. |
| Вернулся весьма довольный проведенным вечером — в 2 часа. Утром принял многих и имел три обычных доклада. Завтракал Николай Михайлович, вернувшийся из-за границы. Гулял и катался в байдарке. Погода была чудная. Принял Танеева и затем Фредерикса, который обедал с нами. Вечером покатались. Много читал. 19-го апреля. Среда. Стоял дивный день — 18° в тени, между тем вследствие большого приема и докладов удалось выйти в сад только около 4 час. Погулял с Аликс и покатался в шлюпке с нею и с Алексеем. В 7 час. поехал с Дмитрием во 2-й стр. батальон на обед. Слушали великолепную игру хора Андреева на балалайках. Вернулись домой к 12 час. Долго еще занимался. 20-го апреля. Четверг. Чудесный день — 19° в тени. В 10 1/2 поехали ко дворцу, где я произвел смотр команде “Штандарта”, двум ротам молодых матросов Гвардейского экипажа и роте молодых 18-го флотского эк[ипажа]. Все представились отлично, но последняя в особенности. Завтракал Андрей (деж.). Принял доклад Дурново в последний раз. Гулял и катался в байдарке. Пили чай на балконе. Принял Витте. Обедали офицеры Гвар. Конно-Арт. бр. и Гвар. Стр. див. Разговаривали в саду, так было тепло. Читал. Покатались вместе. 21-го апреля. Пятница. В 10 1/4 отправился верхом на Софийский плац на смотр: взводу Оренбургского каз. див., Гвар. Стрелк. дивизиона, Гвар. Кон. Арт. бригаде, полутора эскадронам Офиц. Кавал. школы, Гвар. Запас, бат. и обеим батареям Офиц. Арт. школы. Все части представились в блестящем виде. Аликс присутствовала с Алексеем в коляске. Жара и пыль — как летом. Вернулся верхом. Принял 25 чел. крепост. отдела Арт. школы; затем графа Сольского, Горемыкина и Шипова. Сели завтракать в 2 1/4. Потом принял еще Коковцева. Гулял недолго. Пили чай и обедали на балконе. Покатались. Читал. 22-го апреля. Суббота. Тропическая жара — 20° в тени. Утром успел погулять. Видели Петюшу, возвратившегося из Крыма. Было много докладов. Завтракала Элла. Гулял и катался в байдарке. После чая принял Трепова и Кауфмана. В 8 час. обедали с офицерами Уланского полка. Разговаривали в саду, что было очень приятно. Мама приехала из Гатчины. Вечером покатались. 23-го апреля. Воскресенье. |
| У світлий день Воскресіння Христового душі мільйонів віруючих сповнюються подяки до Творця, і наше земне буття набуває справжнього сенсу. Пасха Христова є великим торжеством життя, торжеством перемоги над смертю, яке несе любов, мир і духовне преображення. Святкуванням Пасхи ми щоразу ніби відкриваємо новий період у своєму житті, бо Воскреслий Господь оновлює людське єство, зміцнює у випробуваннях, надає сили для здійснення благих справ. Пасхальна звістка, що змінила весь подальший хід світової історії, спонукає нас до морального преображення і духовного оновлення, які так потрібні сучасному суспільству. Вона нагадує усім людям про витоки християнства, а також про грядуще вічне Царство, де буде Бог у всьому все (1 Кор. 15:28). У світлі дні пасхального торжества ми покликані поділитися нашою радістю зі своїми рідними та близькими, виявити до них діяльну любов і милосердя. Такою є освячена століттями традиція, наслідуючи яку ми свідчимо про свою причетність до надбання Христового і віру в те, що воістину воскрес Господь. Нині, як і колись, Руська Православна Церква наполегливо здійснює свою спасенну місію, безустанно сповіщаючи правду Божу, утверджуючи неминуще значення євангельських заповідей, закликаючи до миру і злагоди, сприяючи духовному єднанню народів, що живуть у країнах пастирської відповідальності Московського Патріархату. Наша особлива молитва сьогодні — про народи Росії та України, про те, щоб запанував мир в умах і в серцях братів і сестер по крові й по вірі, щоб відновилися втрачені зв " язки і таке необхідне співробітництво. Сповіщаючи любов Божу, яка перевищує розуміння (див.: Єф. 3:19), християнство об " єднує людей, долаючи національні, культурні та державні кордони, бо світло Христове просвіщає усіх (див.: Ін. 1:9). Нехай Воскреслий Господь дарує усім нам з користю для душі продовжувати земне мандрування, пам " ятаючи про високу християнську відповідальність і покликання виховувати в собі й оточуючих тверду віру, щиру любов і непохитну надію. Нехай радість цього свята зміцнює і надихає нас на здійснення добрих справ, надає нам мужності й сил зберігати витримку і спокій посеред бурхливих хвиль житейського моря, протистояти принадам і спокусам, долати, за словом преподобного Сергія Радонезького, ненависний розбрат світу цього . |
| Скажу дуже прямолінійно: яку жінку чоловік називає доброю дружиною? Ту, яка дбає про нього, любить його. А кого жінка назве добрим чоловіком? Того, хто дбає про неї, хто віддає себе. Отримання від когось добра і є рушійною силою, яка приводить у дію особливі почуття, коли ми один в одному розпізнаємо друзів або, ще важливіше, чоловіка і дружину, які за заповіддю Божою повинні бути єдиним тілом (див. Бут. 2:24). ). Але ця єдина плоть дуже швидко може розірватися, і не залишиться жодної єдності, якщо подружжя не підтримуватиме один одного доброчинністю. Не лише подарунками, хоч і це непогано, але добрими справами по відношенню один до одного. Любов завжди має підтримуватись добрими справами. Як віра без добрих справ мертва (див. Як. 2:20), так і любов мертва без добрих справ. Усьому цьому ми навчені сьогоднішньою дивовижною євангельською звісткою, цілком особливою розповіддю, яка дає нам у руки ключі від нашого щастя. Напевно, нам більше знати нічого не треба. Роби людині добро незалежно від того, чи отримаєш ти таку саму відповідь чи не отримаєш. Зроби вчинення добра якимось важливим орієнтиром свого життя, і тоді ти точно будеш щасливою людиною. Ми щасливі пропорційно до того, скільки добра ми робимо людям. І ось ще про що тут слід сказати. І священик, і левіт, що пройшли повз нещасного, не були бідними людьми. Вони не були багатіями, але жили непогано. От і людина, яка допомогла, самарянин, теж не була жебраком. Але вона не лише допомогла мандрівникові впоратися з цим шоком, з цією скорботою, а й привела у готель, заплатила за нього, обіцявши господареві повернути витрачене. Значить, були гроші й у самарянина. Так ось, найважливіша заповідь, яку ми повинні засвоїти, якийсь закон життя: що більше ми даємо, то більше отримуємо. Іноді Господь відчуває нас: ми дали — і нічого не отримали. Знову дали — нічого не отримали. Правильно! Адже ми не в магазині і не на ринку: дав гроші — отримав товар. Ні, не так. Ми віддаємо, не чекаючи негайної відповіді від Господа, Який на нас виллє Свою благодать, успіх та здоров " я. Ми просто робимо добро, тому що ми так Богом навчені. Але, зрештою, за нашу милість до інших Господь нам віддасть, і віддасть так, що нам буде очевидно, чому в якийсь момент життя, коли все повисло на волосині, коли раптом все зруйнувалося, з " явився той, хто простягнув мені руку допомоги. А ця рука буде рукою Божою — у відповідь на ту ласку, яку ти зробив для ближніх своїх. |
| І цим щитом є наша віра. Вона дійсно як щит. Чому удари завдавалися насамперед по вірі? Усі ми знаємо, що революція в Росії сталася тому, що потрібно було скинути клас експлуататорів і дарувати всім соціальну справедливість. Дивовижно, у 1917 році скинули експлуататорів, а після 1920 року повернули експлуататорів у період нової економічної політики. Отже не експлуататори були головною метою удару. А от Церкву як гнали в 17-му і 18-му році, так гнали і у 20-і, 30-і й 40-і роки, тому що віра убезпечує людину від цих вогненних диявольських стріл. Чому будь-яка революція, будь-яке хитання й повалення певного суспільного ладу завжди пов " язані з ударами по вірі? Тому що віра убезпечує людей від легковажного і некритичного ставлення до того, що пропонується їм нібито для здобуття їх щастя. Тому і в нашій країні удар був нанесений по найголовнішому — по вірі людей. Усе те, про що ми зараз говоримо, пов " язано з обороною. Але хіба ми покликані тільки оборонятися? Зовсім ні. А як ми повинні наступати, які знаряддя пропонує нам апостол Павел? Ми повинні взутися в готовність проповідувати Євангеліє світові (див. Єф. 16:15). Напевно, перед поглядом апостола Павла поставали римські легіонери, взуті в шкіряне взуття, тверде, міцне. Дивлячись на цей вигляд воїна, він говорив, що треба добре взутися, для того щоб нести мир людям. Одна з найсильніших зброй Церкви — це мир, тому що найстрашніше, коли мир порушується, злоба людська переходить всі межі і люди знищують одне одного. Але апостол Павел пропонує нам ще щось. Він пропонує нам узяти в руки меч! А для чого, що це за меч? Наш меч — це Слово Боже (див. Єф. 16:17), те саме Слово, яке розділяє, як гострий меч, за свідченням Самого Христа Спасителя, людську свідомість. Це меч, який відокремлює добро від зла. Слово Боже несе такий колосальний потенціал духовної сили йі мудрості, який здатний спопелити будь-яку диявольську дію і спокусу. Можливо, хтось скаже: а чому апостол обрав такі воєнні образи? Тому що воїн, незалежно від того, здійснює він добрі справи чи погані, ризикує найголовнішим — він ризикує життям. У військовому подвигу максимально оголюється людська природа: якщо боягуз, то боягуз, якщо чесний, то чесний, якщо негідник, то негідник — усе видно, усе миттєво виявляється. Тому апостол і обирає цей образ воїна і, проводячи порівняння з військовою амуніцією, вчить нас того, що і ми у своїй духовній боротьбі зі злом повинні перемогти і переможемо тільки в тому разі, якщо ми здатні на таку перемогу, тому що в цій боротьбі, як і в будь-якій війні, максимально виявляються всі якості людської душі. Хай допоможе нам Господь через напоумлення цими великими словами апостола бути здатними відбивати хитрощі лукавого і нести світу позитивне свідчення про те, що Господь у Христі Ісусі відкрив усьому світу для нашого спасіння. Амінь. Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі Календарь |
|
|
