| Після богослужіння дикей скиту (скитоначальник) архімандрит Іоаким звернувся до Святішого Патріарха з привітанням, засвідчивши: «Те, що Ви сьогодні відвідали наш скит, — для нас велика честь і велике благословення. Мене охопили приємні спогади про прекрасні дні, проведені на Вашій Батьківщині. За час десятиденного перебування в Москві та інших містах мене найбільше вразила надзвичайно велика віра руського народу. І коли до нас приїжджають руські паломники, нас вражають їх віра й благочестя». Святіший Патріарх Кирил звернувся до присутніх зі словом. На молитовну пам " ять Святіший Владика передав у дар Іліїнському скиту образ Спасителя. Архімандрит Іоаким підніс Святішому Патріарху список ікони Божої Матері, яку російський імператор Миколай I брав із собою під час війни з Османською імперією. Потім Предстоятель Руської Православної Церкви з супутниками вирушив до храму в ім " я святителя Миколая Чудотворця, де після співу тропарів святителю, а також Божої Матері, вклонився шанованій іконі Цариці Небесної «Годувальниця». Служба комунікації ВЗЦЗ /Патріархія.ru (Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту). Версія: російська , молдавська Фотоальбоми Візит Святішого Патріарха Кирила до Греції. Відвідування Іліїнського скиту на Афоні Відеоматеріали Святіший Патріарх Кирил відвідав на Афоні Іліїнський скит, заснований преподобним Паїсієм Величковським Матеріали за темою Голова Синодального відділу з монастирів і чернецтва очолив престольні урочистості храму великомученика Микити на московському подвір " ї Руського на Афоні Пантелеїмонового монастиря Патриаршее поздравление по случаю престольного праздника Русского на Афоне Пантелеимонова монастыря [Патріарх : Привітання та звернення] Патріарше привітання з нагоди престольного свята Руського на Афоні Пантелеімонова монастиря [Патріарх : Привітання та звернення] Видано переклад книги «Права Церков і єдність Церкви» афонського монастиря Григоріат Митрополит Будапештський Іларіон: Ватикан поступився лібералам у питанні одностатевих пар [Ihmepb " ю] Відносини Московського та Константинопольського Патріархатів у 1960-ті — на початку 1970-х років за матеріалами архіву Відділу зовнішніх церковних зв " язків [Стаття] Патріарх Варфоломій повівся вкрай непослідовно [Стаття] Заснування автокефалії: канонічний аспект [Стаття] Ответы Святейшего Патриарха Кирилла на вопросы на встрече с участниками Всемирного фестиваля молодежи [Патріарх : Привітання та звернення] Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на Всемирном фестивале молодежи [Патріарх : Привітання та звернення] Патріарше служіння у Троїцькому храмі підмосковного Реутова. |
| Олександр Ісаєвич Солженіцин, один з видатних російських письменників ХХ століття, сторіччя від дня народження якого нещодавно відзначалося в нашій країні, людина, яка пройшла тяжке життя, сформулював цей чудовий заклик і звернув його до своїх сучасників, до всіх нас: жити не по брехні! Жити не по брехні — це жити поза владою диявола і темної сили. Але такий вибір означає нелегкий життєвий шлях, тому що брехня рясно присутня в людському житті і в міжособистісних стосунках. Вона присутня в даний момент, як була присутня і напевно буде присутньою протягом всієї людської історії. Але що створює брехня? Які наслідки брехні? В першу чергу, брехня збиває людину зі шляху. Щоб уявити собі наочно, що може статися, давайте звернемо свій уявний погляд до такої картині. Відкрите поле, зима, завірюха, дорогу замело, і ось іде людина, яка не до кінця розуміє, чи йде вона туди, куди потрібно, чи йде в нікуди; і зустрічається їй людина, що йде назустріч. Природно звернути до неї питання, чи туди я йду, де шлях, який може мене вивести з цих небезпечних життєвих обставин. І що станеться, якщо зустрічний обдурить? Людина заблукає і загине в цій хуртовині. Але ж шлях — це поняття, яке вимірюється не тільки географічними відстанями, але і часом. Кожна людина проходить свій життєвий шлях, так само як люди і народи проходять свій життєвий шлях. І хіба не бувало так, що вожді звертали до людей хибні заклики, пропонуючи їм іти шляхом, який вів в нікуди, а іноді до прямої загибелі? Брехня дійсно завдає людині непоправної шкоди, спотворює життя, занурює нас в реальність, яка далека від правди, від істини, від того, що є насправді. Сьогодні брехня набуває якихось фантастичних масштабів, нас по-різному занурюють в іншу реальність, у тому числі через мистецтво, через кінематограф, збиваючи з правильного життєвого шляху. В якості ідеалів, маяків, що нібито допомагають іти по життю, наводяться хибні маяки, хибні ідеали, просто брехня від диявола, яка виряджається в одяг світлий і яка збиває людину зі шляху. |
| Чому ж так? А тому що той, хто одержимий духом зла, духом диявольським, робить те, що завгодно дияволу, а диявол є неправдомовець і батько неправди (Ін 8:44), як свідчить слово Боже. Тому людина, що впускає у свою душу темну силу, стає його служителем — вона починає жити, діяти, мислити за чужою логікою, за логікою диявольською. Ось чому нерідко людей, одержимих темною силою, важко переспорити у відкритій і чесній дискусії — бо вони живуть, працюють, мислять в іншому полі, ніж людина, яка не захоплена духом злоби. У людини, яка не живе під диявольською владою, є своя логіка — логіка правди, справедливості. Така людина апелює до моральних цінностей, таких як любов, патріотизм, чесність, жертовність, чистота тілесна й душевна, правда, самообмеження. А той, хто живе за логікою диявольською, живе в іншій системі, де все перелічене не є ніякою цінністю, а де цінністю є брехня, наклеп, злість, заздрість, ненависть, гнів. І коли ці дві реальності стикаються, то той, хто відстоює диявольську справу, діє в рамках своєї внутрішньої логіки і нерідко переконує людей більше, ніж той, хто живе і діє за логікою Божою. І тут потрібно відповісти на головне питання — а чому? А тому що диявол, крім розуму людини, захоплює і її плоть, її тіло, її фізичну природу. Той нещасний страждав від недуги. Але необов " язково випускати піну й скреготати зубами, будучи біснуватим. Досить віддати себе в руки диявола-неправдомовця, залишаючись звичайною людиною — зовні, можливо, навіть симпатичною, переконливою, але такою, що живе згідно з тією руйнівною логікою. Диявол проникає всередину людини, використовуючи насамперед її інстинктивну природу, впливаючи на людські інстинкти, знімаючи будь-які моральні табу, будь-які обмеження, що накладаються культурою, традицією, вірою, розкріпачуючи внутрішнє тваринне почуття людини. Тоді той, хто занурюється в стихію безумства, стає переконливим для багатьох, хто живе за законом плоті. Ось чому Господь і сказав: «Рід цей виганяється тільки молитвою і постом». Не читанням книг, не отриманням дипломів, не підвищенням у кар " єрі, а молитвою і постом, бо молитва захищає розум від диявольської дії і озброює людину внутрішнім духовним досвідом спілкування з Богом, який куди сильніший, ніж досвід людини від спілкування з дияволом. |
| «Приклад святителя Гавриїла — це великий приклад вірності, — сказав далі Святіший Патріарх Кирил. — Можна собі уявити всі ті обіцянки, які він отримував, ті загрози, які на нього обрушувалися, але він виявився вірним Христу й Церкві! Сьогодні ми з благоговінням оточуємо його могилу і, згадуючи 200-річчя існування митрополії, підносимо подяку Богові за труди цього ієрарха». «У 2005 році, супроводжуючи Святішого Патріарха Олексія, я мав можливість відвідати цю святу обитель, тоді вона являла собою будівництво, — продовжив Святіший Владика. — Коли владика Володимир водив нас по цій обителі у супроводі тодішнього президента Н.В. Вороніна, то говорили про те, як вона буде виглядати. Зараз, увійшовши у Святі врата і поглянувши на цей прославлений монастир, я не впізнав того, що тут було в 2005 році, — настільки велика була проведена робота: храми, будівлі, територія — усе доведено до ідеального ладу. Я хотів би сердечно подякувати за це Вам, Ваше Високопреосвященство, а також всім тим людям, хто підтримував велику роботу, яка тут відбулася. Нехай благословення Боже перебуває над цією святою обителлю! Вам, отче Філарете, і братії бажаю міцності духу. Беріть приклад з Преосвященного митрополита Гавриїла, який своїми чесними останками перебуває тут, у цій святій обителі! Нехай Господь береже обитель, зміцнює чернечу братію, допомагає зростати вам від сили до сили!» На згадку про відвідання Капріянського монастиря Святіший Патріарх Кирил підніс образ святителя й чудотворця Миколая, написаний на Афоні, з яким Капріянська обитель підтримувала багатовіковий зв " язок. Для всіх присутніх Святіший Патріарх передав Володимирський образ Богородиці з Патріаршим благословенням і проханням молитов про себе. Після цього в братському корпусі монастиря відбулася зустріч Предстоятеля з архієреями Православної Церкви Молдови. Успенський Капріянський чоловічий монастир — один з найстаріших в Молдові. Перші відомості про нього датуються 1429 роком. Як і багато інших православних храмів Молдови, Капріянський монастир було закрито й зруйновано за радянських часів. Він знову відкрився в 1989 році і незабаром став одним із символів національного відродження. |
| Господь наш Ісус Христос приніс у світ рятівну звістку про Бога, і ця звістка була оголошена Його учнями, апостолами. У перші століття християнської історії, незважаючи на виникаючі то в одному, то в іншому місці спроби внести помилкові, такі, що не відповідають апостольській проповіді вигадки про Бога, Церква їх спокійно, без особливої боротьби відкидала. Але на початку IV століття виникла дуже небезпечна помилка — єресь аріанства. Арій був священиком в Олександрії, чудовим проповідником, людиною освіченою, що володіла гострим розумом і гострим язиком. Його поважали, віддаючи належне його талантам. Але Арій був, очевидно, людиною дуже гордою, як це часто буває у людей здатних, що значно відрізняються від інших, коли голова паморочиться від власних талантів і людина починає думати про себе краще, ніж про всіх інших, і бачить у самому собі якусь винятковість, якусь особливу важливість. Якщо вчасно не відмовитися від цієї помилкової самооцінки, то можна впасти і в гріхи, і в злочини, і ми знаємо, як дуже талановиті люди ставали злочинцями, зокрема, страшними злочинцями, кидали світ у війни і міжусобні сварки. Ось і олександрійський пресвітер Арій, будучи людиною дуже здатною, не уникнув страшної спокуси. Йому здалося, що вчення про Господа і Спасителя, в Христі Ісусі, прийняте у Вселенській Церкві, недосконале, що в ньому є якась помилка, яку слід неодмінно виправити. У Нікейському Символі віри, який ми і сьогодні читаємо, про Господа і Спасителя, по відношенню до Бога Отця, вживалося і вживається слово «єдиносущний» — як всі ми добре знаємо, по-грецьки «омоусіос», тобто, по суті, Син Божий і Бог Отець — це одне, одна природа. А ось послідовники Арія вирішили описати це відношення, використавши інше слово — не «єдиносущний», а «подібносущний». Тобто, Христос має природу не божественну, а подібну до божественної. Здавалося б, у чому особлива різниця? А різниця в тому, що якщо Господь Ісус Христос не має єдиної природи з Богом Отцем, то Він і не Бог; якщо Він має природу лише подібну природі Бога Отця, то Христу неможливо іменуватися Богом. Тобто, руйнувалося найважливіше, що містить у собі християнське послання світу — що Бог втілився, що Син Людський є Богом, друга особа Святої Трійці, що має природу, єдиносущну Богові Отцю. |
| Після читання Євангелія Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю . Після Божественної літургії Святіший Патріарх Кирил звернувся зі словом настанови на служіння до єпископа Серафима і вручив йому архієрейський жезл. За традицією новопоставлений ієрарх дав віруючим перше архіпастирське благословення. Вітаючи Святішого Патріарха, митрополит Пантелеімон розповів про історію Кіровського району, заснованого в 30-х роках минулого століття на правому березі р. Єнісей як робоче передмістя. З перших днів Великої Вітчизняної війни тут було розгорнуто масштабне виробництво. Але також, за словами ієрарха, ці місця пам " ятають і страждання тих, кого переслідували за віру. На березі Єнісею на місці масових страт зараз встановлено меморіальну каплицю на честь святителя Миколая Чудотворця. Митрополит Пантелеімон підніс Його Святості ікону святих землі Сибірської із зображенням святого мученика Василія Мангазейського, святителя Луки (Войно-Ясенецького) та святого праведного Даниїла Ачинського. З Первосвятительським словом до присутніх звернувся Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил. Митрополиту Пантелеімону, єпископу Єнісейському Никодиму і єпископу Канському Філарету Святіший Владика вручив пам " ятні панагії. Зважаючи на допомогу в будівництві храмового комплексу Різдва Христового м. Красноярська Предстоятель Руської Церкви удостоїв високих церковних нагород ряд піклувальників та благодійників. Губернатор Красноярського краю Л.В. Кузнєцов був нагороджений орденом святого благовірного князя Даниїла Московського II ступеня; екс-президент Республіки Адигея Х.М. Совмен — орденом «Слави й честі» II ступеня; голова м. Красноярська Е.Ш. Акбулатов — орденом «Слави й честі» III ступеня; екс-голова м. Красноярська П.І. Пімашков — орденом преподобного Серафима Саровського III ступеня. Секретар Красноярської єпархії , настоятель Покровського кафедрального собору м. Красноярська протоієрей Володимир Дорош був удостоєний ордена святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня. |
| З братньою Україною нас пов " язує не тільки близькість кордонів, а й кровна спорідненість жителів Підкарпатської Русі, і для нас болем в серці відзиваються скорботи наших не тільки єдиновірних, але і єдинокровних українських братів. Оскільки Православна Церква грунтується на принципі соборності, ми твердо переконані, що будь-які конфліктні ситуації й спірні питання, які загрожують єдності Православ " я, будуть вирішені соборно, в чіткій відповідності загальноприйнятим церковним традиціям і священними канонами. З братською у Господі любов " ю + Ростислав, Архієпископ Прешовський, Митрополит Чеських земель і Словаччини Патріархія.ru Версія: російська , грецька Матеріали за темою Митрополит Калузький Климент взяв участь у розширеному засіданні президії та опікунської ради Міжнародного фонду духовної єдності народів Співчуття Митрополита Чеських земель і Словаччини Ростислава у зв " язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі» [Привітання та звернення] Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла Митрополиту Чешских земель и Словакии Ростиславу с десятой годовщиной интронизации [Патріарх : Привітання та звернення] У день пам " яті святителя Миколая Чудотворця престольні урочистості на Патріаршому подвір " ї у Котельниках очолив єпископ Солнєчногорський Алексій Специальный центр Крымской митрополии направил куличи и свежие яйца в зону конфликта. Информационная сводка о помощи беженцам (от 28 апреля 2024 года) [Стаття] До німецького Бундестагу передано інформацію про порушення прав віруючих Української Православної Церкви Сочинська єпархія направила допомогу жителям Маріуполя та Авдіївки. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 27 квітня 2024 року) [Стаття] Святіший Патріарх Кирил виступив зі зверненнями у зв " язку з кричущими прикладами тиску на Українську Православну Церкву Заява Відділу із взаєминам Церкви з суспільством і ЗМІ у зв " язку із затриманням намісника Святогірської лаври митрополита Святогірського Арсенія [Документи] За підтримки депутата і поліції у Хмельницькій області захоплено Покровський храм села Загінці Архієпископ Севастійський Феодосій: Православна Церква зазнає в Україні небаченого переслідування та насильства Представник Руської Православної Церкви взяв участь у Другому Токійському миротворчому круглому столі18-22 лютого у Токіо пройшов Другий Токійський миротворчий круглий стіл. |
| Звертаючись до присутніх, Предстоятель Руської Православної Церкви сказав: «Сьогодні, у День визволення Болгарії від османського іга, ми піднесли молитви за упокоєння російських воїнів і болгарських ополченців, які героїчно загинули під час оборони Шипки, що стала одним із найяскравіших епізодів Визвольної війни. 140 років відділяє нас від Шипкинської епопеї, але світлі образи воїнів-визволителів не тьмяніють у народній пам " яті, і кожне наступне покоління православних християн з живою увагою і непідробним інтересом знову відкриває для себе історію Визвольної війни. Причиною того є унікальний жертовний характер цієї боротьби за свободу пригноблених братів. «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ін. 15:13). І тисячі солдатів і офіцерів російської армії віддали свої життя за спасіння людей, пов " язаних з ними спільною святою православною вірою. Натхненні силою віри, вони, за словом апостола, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців (Євр. 11:34). Показавши небувалі стійкість, мужність і відвагу, ці воїни Христові власною кров " ю оплатили позбавлення від гіркого п " ятивікового іновірного гноблення стародавньої християнської країни. На честь безстрашних захисників Шипкинського перевалу на його вершині, що традиційно носила ім " я святителя Миколая Мирлікійського Чудотворця, було споруджено цей величний монумент, де поховані останки загиблих тут солдат російської армії і болгарських ополченців. Перебуваючи на цьому священному місці, не можна не відчути особливого благоговіння і не перейнятися свідомістю неминущого історичного значення подвигу захисників Шипки. Хай буде вічною їх світла пам " ять! Молюся нині й про те, щоб багатовіковий духовний зв " язок між нашими народами, який з особливою силою проявився 140 років тому, залишався непорушним на всі часи і знаходив вираз у братській однодумності й готовності докладати зусиль заради зміцнення єдності Святого Православ " я, збереження християнських цінностей і батьківських православних традицій. Усіх вас сердечно вітаю з цією чудовою річницею і прекрасним святом для болгарського і рос ійського народу. Амінь». |
| Те, що сталося тоді в Петербурзі, є дуже важливим прикладом того, як ми сьогодні — як народ, як суспільство, як Церква — повинні сприймати зміни, що відбуваються. Щось мимоволі шокує багатьох з нас, щось здається відхиленням від звичних норм, але ми повинні пам " ятати, що сила Святого Духа і внутрішній духовний подвиг здатні перетворити, у тому числі, і зовнішні форми культурного життя суспільства. У чому велич, у чому подвиг наших предків, які брали участь у будівництві та в освяченні Миколаївського Морського собору в граді Петербурзі? Їх подвиг у тому, що вони залишалися вірними Церкві, вірними Христу, і силою свого духовного життя, своїм благочестям перетворили новий культурний простір північної столиці Росії. Ми живемо, звичайно, у більш складні часи, тому що сьогодні йдеться про проникнення культур, про зіткнення різних переконань, і тим більше саме сьогодні має бути сильною наша віра, наша прихильність до тих цінностей, які відкриті народові нашому Самим Христом через благодать священицького служіння, що подається спадкоємно, через подвиг милосердя, чистоти, правди, через улаштування життя за законами Євангелія. Дуже важливо, щоб історичний досвід града Петрового з воцерковлення західної культури був для нас певною провідною зорею, як у нинішніх умовах силою православної віри може й повинна воцерковлятися культура, яка нині здається нам такою далекою від православних джерел. Погані помисли, як і добрі помисли, погане й гріховне життя, як і святе життя, мають своїм джерелом людське серце. Ось чому Церква протягом двох тисячоліть звертається до людського серця, до людського розуму, закликаючи людей зберігати вірність Христу. Ми святкуємо сьогодні пам " ять святителя і чудотворця Миколая, який вірно служив Господу. І сьогоднішнє читання з Євангелія від Іоанна містить фразу, яку неодмінно потрібно запам " ятати кожному: «Як хто служить Мені, хай іде той за Мною» (див. Ін. 12:26). Неможливо служити Господу, неможливо створювати зовнішні форми церковного або будь-якого іншого життя, у тому числі культурного, якщо ми не йдемо за Христом. Тоді життя, яке ми створюємо, відривається від Божественних джерел, атомізується, розриває зв " язок із спільним, із тією духовною спадщиною, в основі якої лежить Божественне одкровення. Тоді можуть з " являтися найстрашніші, найбільш блюзнірські форми прояву людської поведінки, які дехто, плутаючи поняття, називає культурою. |
| Богові було угодно юродством проповіді, тобто божевільними словами про Хрест, реально спасти світ. Апостол Павел не соромиться називати християнську проповідь юродством, в перекладі на нашу звичайну мову — божевіллям. Божевільно говорити людині, що через страждання вона спасається. Адже всі ми біжимо від страждань, як бігли і древні; жодна філософія, жодна релігія не пропонували людям шлях Хреста, шлях страждань заради здобуття спасіння. Але ось ще на що потрібно звернути увагу. Як сказав апостол Павел, світ мудрістю своєю Бога не пізнав. Апостол знав, про що говорить. Він був, безперечно, людиною освіченою і володів абсолютно неабияким даром — це була геніальна людина. Звичайно, наділений великими знаннями, він добре знав про всі шляхи роду людського, на яких люди намагалися пізнати Бога. І жахливі стародавні культи, пов " язані з людськими жертвопринесеннями, і так звані великі природні релігії, і, нарешті, грецька й римська міфології, тісно пов " язані з філософією греків і римлян, яка в той час була вищою точкою розуму й освіченості, — усе це не дало людству пізнання Бога. Дивно, що на цих шляхах богопізнання бувало всяке, і з " являлися люди натхненні, геніальні, слова яких зачаровували тисячі й мільйони людей. Ми знаємо, що деякі з цих релігій існують донині, і мільйони людей, як і раніше, намагаються йти їхніми шляхами, щоб знайти Бога. Але апостол Павел говорить, що мудрістю своєю світ не зміг пізнати Бога. Вся мудрість була вичерпана, отже з " явилося й таке особливе вчення, як атеїзм. Адже заперечення Бога теж відбулося на цих шляхах богошукання; і ті, хто називає себе атеїстами, навіть не підозрюють, що для них головне питання — це питання про Бога, хоча вони й називають себе людьми, які заперечують Бога. Усі ці прозріння, часом геніальні, творче напруження, робота розуму, волі, почуттів так і не привели людей до пізнання Бога. Весь людський потенціал був використаний, а мета не досягнута. От про це й говорить апостол Павел. Коли світ мудрістю своєю Бога не пізнав, то угодно було Богу не людською мудрістю, не людською силою, не людською владою, а божевіллям проповіді спасти світ. У цій проповіді є найбільше покаяння за всю людську історію, констатація того факту, що розум не зумів взяти цих висот і ніколи не візьме, адже шлях до Бога лежить через дещо інше, хоча розум, безперечно, завжди супроводжує людину, навіть у цих нових шляхах Божественного пізнання, що відкрилися у Христі. |
|
|
